Система покарань

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

Ім. Вадима Гетьмана

Криворізький економічний інститут

РЕФЕРАТ

З дисципліни: Кримінальне право України

Тема: Система покарань

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Поняття системи покарань

1.Визначення системи покарань

2.Ознаки системи покарань

3.Класифікація покарань

3.1За порядком призначення

3.2За суб'єктом

3.3За можливістю визначення строку

РОЗДІЛ 2 Зміст простої та складної системи покарань

РОЗДІЛ 3Додаткові покарання в контексті системи покарань

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Доктрина кримінального права знає термінологічний зворот «система покарань». Проте у кримінальному законодавстві України він не вживається як щодо основних покарань так і щодо додаткових. У ст. 51 КК України «Види покарань» у певному порядку зазначені всі ті кримінально-правові наслідки злочину, які держава вважає видами покарань. Причому у переліку зазначені як основні такі додаткові види покарань без будь якої їх диференціації. Лише у ст. 52 КК України покарання розмежовуються на основні та додаткові. У теорії кримінального права, закріплений законом перелік покарань традиційро іменується поняттям «система покарань», що має під собою підставу, хоча в літературі іноді систему покарань зводять до переліку пакарань. Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть. Курс лекций. - М., 1996 - с.369; Система покарань має означати, що перелік видів покараньне не є безладним, вона складаєтьсяз елементів (видів покарань та їх груп) елементи системи впорядковані. Як цілісна єдність система покарань відносно самостійна, і водночас знаходиться в системно структурній взаємодії з іншими системами кримінального права. Уголовное право России. Общая часть / Под ред. Ф.Р. Сундурова. - Kазань, 2002. - С. 152.

Поняття «система покарань» має грунтуватися не лише на аналізі окремих видів покарань, а й при зясуванні цієї системи як єдиного цілого.. при іншому підході, зазначає П Осипов, система покарань зводиться до простої суми її елементів, а дослідження - до аналізу окремих видів покарань, оскільки «звязки і відносини системи набагато багатші ніж власні звязки і відносисни її компонентів» . Осипов ПЛ. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций (аксиологические аспекты). - Л, 1976. - С.69. . У деяких нормах КК України також наводяться переліки (статті 66, 67, 80, 81, 82, 89, 105, 106 та ін),проте велика кількість зазначених у них елементів не свідчить про наявність їхньої системи.

У кримінально-правовій доктрині потанням, пов'язаним із системою покарань, зокрема аз виокремленням підсистеми додаткових покарань, були присвячені праці Є. Аветисової, П. Аветисян, Л. Багрія-Шахматова, М Бажанова, М Бєляєва, І. Гальперіна, С, Дементьєва, Т. Денисової, В Дуюнова, В. Зубкової, І. Капеця, Н. Кулешової, ВЛомако, С. Мокринського, І Ноя, С. Познишева, С. Полубінської, М. Стручкова,М. Таганцева, В. Тютюгіна, Р, Устименка, І. Фойницького, Г Цепляевої, О. Цвєтіновіча, М. Шаргоровіча та ін.

Велика кількість публікацій. Присвячених питанню системи покарань виходить із концепції, що всі покарання,передбачені у КК України, явяляють собою систему, хоча у них і івисловлюються критичні зауваження щодо місця того чи іншого покарання у певних класифікаціях та співвідношеннях. Але що дійсно було досліджене мало, так це критичне осмислення відповідності до системних закономірностей даної «системи» та обгрунтування відносної відокремленості певних підсистем.вирішення цього завдання є надзвичайно важливим,оскільки сприйняття покарань передбачених КК як системи, покладає на неї відповідні «зобов'язання» і не лише на неї, а й на нормотворця та правозастосовника. Зокрема, потребує вирішення проблема чи буде ця система однорідною, чи різнорідною. Сучасна прадигма виходить із того, що всі покарання об'єднані спільним родом, хоча б тому, що вони, покарання відрізняються лише видовими характеристиками. Проте це не заважає існуванню груп покарань, як більш складних елементарних обєднань системи, які не схожі на решту, або обє'днані схожими родовими ознаками на більш низькому рівні, наприклад додаткові покарання. Це дає нагоду перевірити чи системна природа зв'язків між цими групами у межах даної системи і, головне чи відповідає таке групування внутрішнім закономірностям підсистеми у загальній системі. Саме це і становить мету цієї роботи

РОЗДІЛ 1.Поняття системи покарань

1. Визначення системи покарань

Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утворюють певну систему. Система покарань, встановлена ст. 51 КК, і є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів по застосуванню покарань. Законодавець, визначаючи систему покарань, тим самим створює базу і для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК, де передбачені види і межі покарань за окремі злочини.

Система покарань покликана визначати однаковість (однозначність) у правозастосовній діяльності і згідно з цим бути важливим засобом забезпечення законності. Системі покарань невідомі смертна кара, а також болісні і такі покарання, що ганьблять і калічать засудженого, наприклад, тілесні покарання, позбавлення всіх громадянських прав та ін. У ній значне місце посідають покарання, не пов'язані з позбавленням волі: штраф, громадські роботи тощо. Включаючи в себе цілий комплекс покарань, їх система дає можливість забезпечити при застосуванні судами конкретних покарань їх необхідну індивідуалізацію відповідно до тяжкості вчиненого злочину і особи засудженого.

Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

2. Ознаки системи покарань

Поняття системи покарань містить у собі низку ознак, а саме :

а) система покарань встановлюється тільки законом. Жодне покарання не може визначатися довільно, його вид, розміри, порядок і підстави застосування можуть бути зазначені тільки в законі;

б) перелік покарань, що утворюють систему, обов'язковий для суду. Інакше кажучи, суд, прерогативою якого є застосування покарання, не має права відступити від цієї системи;

в) перелік покарань, що утворюють систему, є вичерпним. Це означає, що з погляду закону на даний момент система покарань є закінченою, завершеною. Коли говорять про систему покарань як вичерпний їх перелік, то мають на увазі ту систему, той їх перелік, що наведений у ст. 51 КК. Тому за злочин, вчинений на території України, неможливо, наприклад, застосувати таке покарання, як тюремне ув'язнення, заслання чи звільнення від посади, тому що КК таких покарань не передбачає;

г) система покарань передбачає їх розміщення у певному порядку за ступенем їх суворості. У ст. 51 КК вони розташовані починаючи від менш суворих до більш суворого. Подібного роду ступінчастість, «сходи» покарань дають можливість суду вирішувати, яке з покарань є більш чи, навпаки, менш суворим. Ці питання виникають при зміні вироку в касаційній чи наглядовій інстанції, призначенні покарання в порядку ст. 69 КК чи заміні покарання більш м'яким (ст. 82 КК).

Система покарань, встановлена в ст. 51 КК, містить в собі такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Отже, КК передбачає 12 видів покарань.

За ухилення від відбування цих покарань настає кримінальна відповідальність за статтями 389, 390 і 393 КК. Так, ухилення від виконання громадських робіт карається за ст. 389 КК -- арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Класифікація покарань

Усі покарання, що входять у систему, можуть бути класифіковані за певними ознаками, закріпленими у кримінальному законі. Така класифікація має не тільки теоретичне, а й, що дуже важливо, велике практичне значення, тому що вона сприяє правильному застосуванню окремих видів покарань.

Покарання класифікуються за порядком (способом) їх призначення; за суб'єктом, до якого застосовується покарання; за можливістю визначення строку покарання та ін.

3.1 За порядком призначення

За порядком призначення покарань ст.52 КК підрозділяє всі покарання на три групи: а) основні покарання; б) додаткові покарання; в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

Основні покарання -- це покарання, що призначаються у вироці лише як самостійні покарання. Вони ні за яких умов не можуть призначатися на додаток до інших покарань, не можуть бути до них приєднані. За один злочин може бути призначене тільки одне основне покарання.

До основних покарань закон відносить: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання -- це такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. Отже, додаткові покарання не можуть самостійно фігурувати у вироку. До них ст. 52 КК відносить: конфіскацію майна, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові -- це позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф.

До основного покарання може бути приєднано одне чи кілька додаткових покарань у випадках і порядку, передбачених законом. Наприклад, суд, засуджуючи винного за ч. З ст. 368 КК (одержання хабара), може призначити основне покарання у виді позбавлення волі і приєднати до нього такі додаткові покарання, як позбавлення права обіймати певні посади і конфіскація майна.

3.2За суб'єктом покарання

За суб'єктом, до якого застосовуються покарання, вони класифікуються на загальні і спеціальні. Загальні покарання можуть бути застосовані до будь-якої особи (наприклад, позбавлення волі). Спеціальні покарання призначаються лише певному колу засуджених і не можуть застосовуватися до будь-якої особи. Так, тримання у дисциплінарному батальйоні призначається лише військовослужбовцям строкової служби. До спеціальних покарань належать також службові обмеження для військовослужбовців, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

3.3 За можливістю визначення строку покарання

За можливістю визначення строку покарання всі покарання поділяють на строкові і безстрокові покарання. Строковими покараннями є: позбавлення волі, обмеження волі, арешт, виправні роботи без позбавлення волі, службові обмеження для військовослужбовців, громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, тримання у дисциплінарному батальйоні. Так, виправні роботи без позбавлення волі можуть призначатися на строк від шести місяців до двох років, дисциплінарний батальйон -- від шести місяців до двох років, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю -- від двох до п'яти років, позбавлення волі -- від одного року до п'ятнадцяти років. Вийти за межі цього строку суд ні за яких умов не має права, за винятком випадку, передбаченого в ст. 71 КК, коли призначається покарання за сукупністю вироків.

Безстроковими покараннями є: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і довічне позбавлення волі. Александров Ю.В. кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. - К.: МАУП, 2004. с. 236-237.

РОЗДІЛ 2.Зміст простої та складної системи покарань

П. Аветисян зазначає що система покарань ґрунтується на тому розумінні, що всі види покарань: мають своїм об'єктом правовий статус особи; виступають як кара; мають загальні цілі і загальну передумову - визначення злочину. Система покарань складається з однорідних за своєю природою і соціальним призначенням явищ, тобто видів покарань. . Аветисян П.А. Дополнительные наказания и их значение: Дисс. ... канд. Юрид. наук. - Казань, 2003. - С. 50. Це характеристика для простих систем. Причому такі системи можуть мати свою когнітивну системотворчу систему. Проте ця система має докази на свою користь. По-перше передбачається розміщення покарань у певному порядку за ступенем їх суворості. У ст. 51 КК вони розташовані починаючи від менш суворих до більш суворого, по-друге більшість з них взаємозамінні. Система покарань регулюється не тільки ст. 51., а й іншими нормами КК України, наприклад при регламентації альтернативних санкцій норм Особливої частини, призначенням м'якшого покарання, ніж передбачено за даний злочин (ст. 69),порядку визначення строку покарання при складанні покарань (статті 70, 71), визначенні строку покарання і заліку покарання (ст. 72),заміни не відбутої частини покарання м'якшим видом покарання (ст. 82), а також ряду інших кримінально-правових питань: зворотної сили кримінального закону (ст. 5), призначення покарання за незакінчений злочин (ст. 68), за сукупністю злочинів 9СТ. 70), за сукупністю вироків (ст. 71), умовно-дострокового звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79), звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку суду (ст. 80), амністії (ст. 86), помилування (ст. 87), особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх (ст. 98 КК України). Однак, ці ознаки простої системи можуть бути збережені навіть тоді, коли залишиться лише бінарна система покарань, яка буде відповідати двом попереднім ознакам. Тим не менше, така кількісна втрата має справдитися не стільки на системі покарань, скільки на концепті кримінального права загалом, тобто щодо покарань, зовнішню систему, до якої вона включена.

Страницы: 1, 2