- Застосуванню фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини;

- Без попередження вказані заходи можуть застосовуватись, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Тобто умови застосування сили мають загальний характер і не визначають чіткого порядку застосування кожного виду спецзасобів, зброї в тих чи інших умовах (затримання правопорушника, особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь...). На озброєнні суб'єктів суспільних правовідносин, які мають право застосовувати силу, є великий арсенал спеціальних засобів і потрібно чітко визначити умови застосування кожного спеціального засобу окремо.

Стаття 14 Закону України “Про міліцію” свідчить про альтернативний характер гіпотези (різновид складної): “Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника”, тобто, передбачається, що для вступу правової норми в силу достатньо одної із вказаних в ній фактичних обставин.

Зазначена гіпотеза не вказує конкретних умов застосування того чи іншого спеціального засобу (або їх видів) - активної оборони, забезпечення спеціальних операцій, малогабаритних вибухових пристроїв, службових собак), порядку і меж застосування сили з указанням можливого використання відповідно арсеналу спецзасобів адміністративного припинення співробітниками певних підрозділів (з урахуванням специфіки служби: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції). В зв'язку з тим, вона є абстрактною, що не сприяє укріпленню законності.

Автор вважає, що коли йдеться про застосування водометів, бронемашин, сльозоточивих речовин, службових собак... гіпотеза повинна бути не абстрактною, а казустичною1 - тобто пов'язувати реалізацію юридичної норми, виникнення,
1 Потрібно відмітити, що в юридичній літературі, під час класифікації гипотез за формою вираження даний їх разновид часто називають казуістичною. Однак цей термін, що отримав своє розповсюдження в дореволюційній літературі, є невдалим. Термін “казуістична” походить від латинського слова “казуістика” (тобто перекручення під час доказування неправдивих, сумнівних положень) і не має нічого спільного стосовно характеристики гіпотези, що покликана містить чіткі, ясні вказівки на умови реалізації правової норми. Інша справа, коли термін “казустична гіпотеза” віддзеркалює вказівку на юридичні факти - конкретні життєві випадки (казуси).

змінення чи припинення нею певних правовідносин з окремими суворо визначеними індивідуальними випадками (казусами) - припинення адміністративного правопорушення, злочину, масових безладь.

Розглянемо наступний елемент юридичної норми, що регламентує застосування спеціальних засобів адміністративного припинення (диспозицію) і є головною частиною правової норми, містить відповідні правила правомірної поведінки, що здійснюються при наявності передбачених гіпотезою умов.

Диспозиція, що нами досліджується, зустрічається у двох своїх формах:

уповноважуюча - працівники міліції мають право... і забороняюча - забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.(п.7 ст.15 Закону України “Про міліцію”). “Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору” (п.7 ст.15 Закону України “Про міліцію”).

Але переважно диспозиція норми уповноважуюча. Отже, працівник міліції сам повинен зорієнтуватись в екстремальній ситуації, що передує застосуванню спеціальних засобів. Ну, а якщо він помилився у визначенні виду спеціального засобу, часі початку, інтенсивності його застосування?

Виходить, що це його особисті проблеми, які можуть полягати і у позбавленні волі за перевищення сили, необхідної оборони. Також це стосується і оточуючих, які можуть постраждати внаслідок помилок працівника міліції.

Диспозиція норми, на думку автора, повинна мати зобов'язуючий характер. Так як ситуація, що сьогодні склалася у чинному законодавстві України з зазначеного питання вимагає від працівників міліції балансування на межі законності і ставить під загрозу життя і здоров'я людей.

Остання стадія у механізмі правового регулювання, що нами розглядається - це безпосередньо застосування спецзасобів адміністративного припинення, що має факультативний характер і є охоронним актом, який покликаний забезпечити дотримання всіма суб'єктами суспільних правовідносин певних правил поведінки; застосовується як крайній захід, коли безперешкодно реалізувати законні права, інтереси не вдається. Якщо норма права по застосуванню сили має невдале формулювання, то вірогідність порушення законності збільшується (помилкова оцінка ситуації суб'єктом суспільних правовідносин, який має право застосувати спеціальні засоби адміністративного припинення).

Автором був зроблений аналіз випадків застосування зброї, спеціальних засобів і випадків отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку (додаток № ).

Цифри свідчать про високий рівень травматизму серед особового складу незважаючи на те, що під час несення служби міліціонери мають табельну зброю, спеціальні засоби, несуть службу по декілька співробітників разом і мають певні повноваження по застосуванню сили до правопорушників у визначених Законом України “Про міліцію” випадках.

Як бачимо є факти і неправомірного застосування зброї.

У порівнянні з високим рівнем травматизму на службі (а це неспроможність ефективно протистояти опору правопорушників) мало випадків (протягом року) застосування і використання вогнепальної зброї, не зважаючи на складну криміногенну обстановку, агресивність затримуваних осіб велику кількість загиблих при виконанні службових обов'язків працівників міліції. Це свідчить про невміння особового складу захистити не тільки громадян, а навіть себе. Це і слабка фізична підготовка, і відсутність необхідних навичок по застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, застосуванню і використанню вогнепальної зброї і недосконалі спеціальні засоби, що є в наявності у співробітників міліції.

Закон України “Про міліцію” не дає визначення: при яких обставинах застосовується той чи інший вид спеціального засобу, коли співробітник міліції приймає власне рішення на застосування фізичної сили, зброї, спецзасобів, а коли це рішення приймає старший наряду, офіцер, керівник спеціальною операцією, стосовно яких категорій осіб (психічний стан, вік, фізичні переваги...). отже ця невизначеність, як свідчить практика, часто призводить до порушення законності, так як працівник міліції під час несення служби сам вирішує, як написано в Законі, вид спеціального засобу, час початку, інтенсивність його застосування (можливо і помилково), а також суспільну небезпечність особи правопорушника.

Обрання певного виду спеціального засобу адміністративного припинення повинно залежати від ступені суспільної небезпеки протиправного діяння. Чим вище її рівень, тим суворіший вплив на правопорушника.

Автор пропонує поділити всі спеціальні засоби, що застосовуються ОВС при охороні громадського порядку на дві групи:

Правила застосування спеціальних засобів
адміністративного припинення

Правила застосування гумового кийка

Гумовий кийок застосовується, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправного діяння, що не являють собою великої суспільної небезпеки (передбачені адміністративним законодавством України) у наступних випадках:

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі співробітника міліції, члена добровільного формування, військовослужбовця під час виконання ними обов'язків по охороні громадського порядку;

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень;

- для захисту громадян та самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров'ю оточуючих співробітника міліції загрожує небезпека.

Застосуванню гумового кийка повинно передувати попередження про намір його використання крім випадків раптового або збройного нападу на громадян, військовослужбовців, членів добровільних формувань по охороні громадського порядку, при нападі з використанням транспортних засобів, бойової техніки, літальних апаратів.

Гумовий кийок застосовується по кінцівках з силою достатньою для припинення протиправного діяння.

Забороняється застосовувати гумовий кийок по голові , шиї, ключиці, животі, статевих та інших життєво важливих органах, а також до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з вираженими ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров'ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

За порушення правил застосування гумового кийка, або перевищення достатнього мінімуму сили під час його застосування тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

Застосування сльозоточивих речовин дратівливої дії в аерозольних упаковках.

Застосовуються, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки і передбачені адміністративним законодавством України, у наступних випадках:

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі співробітника міліції, члена добровільного формування, військовослужбовця під час виконання ними обов'язків по охороні громадського порядку;

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень.

- для захисту громадян та самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров'ю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека.

Застосуванню сльозоточивих речовин повинно передувати попередження про намір їх використання крім випадків раптового або збройного нападу, при наряді з використанням транспортних засобів, бойової техніки, літальних апаратів.

Сльозоточиві речовини дратівливої дії в аерозольних упаковках застосовуються на відстані 90см протягом 1-2 секунд в область груді.

Забороняється застосовувати сльозоточиві речовини до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з вираженими ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров'ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин у випадках, коли можуть постраждати оточуючі.

Незаконне застосування сльозоточивих речовин дратівливої дії тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

Правила застосування наручників.

Спеціальний засіб пасивного впливу на правопорушника.

Застосовується, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправного діяння у наступних випадках:

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі співробітника міліції, члена добровільного формування, військовослужбовця під час виконання ними обов'язків по охороні громадського порядку;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7