- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки питань правового регулювання та організації пенсійного забезпечення працівників, працюючих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці;

- у правотворчості - сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до відповідних нормативних актів, зокрема, до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу; доведено необхідність прискорення розробки закону «Про обов'язкове пенсійне забезпечення окремих категорій осіб через професійні та корпоративні пенсійні фонди»;

- у правозастосуванні - сприятиме вдосконаленню порядку призначення та виплати пенсій досліджуваній категорії працівників;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватися під час викладання навчальної дисципліни «Право соціального забезпечення».

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на науково-практичних конференціях: «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (м. Чернігів 25-27 травня 2006р.), «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 2007).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 5 наукових статтях, які розміщені у фахових наукових виданнях та тезах науково-практичної конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається з двох розділів, семи підрозділів, вступу, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок. Кількість використаних джерел складається з 171 найменування і займає 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, характеризується стан її наукової розробки, визначено мету, основні завдання, об'єкт, предмет та методологічні засади дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну роботи, теоретичні та практичні результати, що були отримані дисертантом.

Розділ 1 «Правова характеристика пенсійного забезпечення працівників, працюючих на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці» містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Поняття пенсійного забезпечення та пенсійного забезпечення працівників, працюючих на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці» проводиться дослідження щодо визначення поняття пенсійного забезпечення, поняття пенсійного забезпечення працівників, задіяних на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, їхніх характерних ознак та сутності.

Досліджено сутність соціального забезпечення. Зроблено висновок, що воно являє собою: 1) матеріальне забезпечення певних категорій громадян; 2) право на соціальне забезпечення виникає у тих громадян, що в силу певних причин не в змозі утримувати себе самостійно; 3) для здійснення матеріального забезпечення використовуються спеціальні фонди; 4) особи, які мають право на соціальне забезпечення, встановлюються у визначеному законом порядку; 5) факти, за наявності яких виникає право на соціальне забезпечення, також є чітко окресленими законом.

Одним із принципів правового регулювання соціального забезпечення є його диференціація. Метою диференціації права соціального забезпечення є визначення конкретної частки соціального забезпечення для кожного громадянина залежно від певних умов (характеру праці, умов праці, страхових внесків, розміру заробітної плати тощо). Обґрунтовано, що диференціація права соціального забезпечення - це є не лише необхідність встановити соціальну справедливість, а обов'язкова умова реалізації громадянами права на соціальне забезпечення.

На основі аналізу теоретичних розробок та виокремлення характерних ознак подано визначення поняття пенсії як грошової виплати, що призначається у встановленому Законом порядку за умови настання чітко визначених Законом юридичних фактів, яка може бути регулярною, систематичною, періодичною або одноразовою.

Обґрунтовано мету цього виду пенсійного забезпечення: це є задоволення за допомогою грошових виплат життєвих потреб працівників, що мають право на отримання пенсії, гарантування їм здійснення цього права, державний захист та охорона прав пенсіонерів.

Подано визначення пенсійного забезпечення працівників, задіяних на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці: це комплексні організаційно-правові заходи, які забезпечують здійснення підвищених грошових виплат громадянам, що мають право на пільгову пенсію, з метою задоволення їхніх життєвих потреб та компенсації за шкідливі та важкі умови праці, а також гарантують даній категорії пенсіонерів здійснення свого права, державний захист та охорону їхніх прав.

У підрозділі 1.2 «Сучасні реалії правового регулювання пенсійного забезпечення працівників, що працюють на роботах із шкідливими та важкими умовами праці» досліджено історію виникнення пенсій, впровадження компенсацій за службу у важких умовах, проаналізовано сучасний стан пенсійного забезпечення працівників, задіяних на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці.

Визначено, що сьогодні одним із найважливіших заходів врегулювання проблеми забезпечення нешкідливих та безпечних умов праці є компенсація працівникам, які працюють на роботах із шкідливими та важкими умовами, за такі умови шляхом відповідного пенсійного забезпечення. Таке пенсійне забезпечення покликане якомога повніше врахувати особливості шкідливих умов праці та відповідно до цього визначити вік, з якого працівник має право на пенсію, порядок обчислення пенсії залежно від важкості та шкідливості умов праці, встановити процедуру пільгового зарахування років загального та пільгового трудового стажу.

Наголошено на необхідності розробки Закону «Про обов'язкове пенсійне забезпечення окремих категорій осіб через професійні та корпоративні пенсійні фонди», який має містити основні засади та принципи правового регулювання пенсійного забезпечення працівників, задіяних на роботах із шкідливими та важкими умовами праці.

У підрозділі 1.3 «Класифікація робіт із шкідливими та важкими умовами праці» подано класифікацію робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, виокремлено відповідні види пенсійного забезпечення.

Вказується, що оскільки Україна є соціальною правовою державою, її обов'язком є створення належних умов для життєдіяльності та самореалізації людини. Важливу роль при цьому відіграє створення належних безпечних умов праці.

Проаналізовано положення Гігієнічної класифікації за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Окремо звернуто увагу на вірне застосування термінів у нормативно-правових актах, які регулюють працю у шкідливих та важких умовах праці, оскільки на основі саме цих актів в подальшому відбувається віднесення робіт до певної категорії, та, відповідно, у працівника виникає право на пільгову пенсію.

За якісними характеристиками запропоновано розрізняти: 1)шкідливі умови праці: за переважним впливом певного фактору можуть бути: а) роботи, де діє фізичний фактор, перевищення встановлених норм; б) роботи, де діє хімічний фактор, перевищення встановлених норм; в) роботи, де діє біологічний фактор, перевищення встановлених норм; г) роботи, де декілька факторів в поєднанні перевищують встановлені норми; 2) важкі умови праці: за переважним впливом відповідного показника важкі роботи можуть бути: а) роботи, де фізичне динамічне навантаження перевищує встановлені норми; б) роботи, на яких маса вантажу, що піднімається і переміщується, перевищує допустимі норми;в) роботи, на яких загальне число стереотипних робочих рухів перевищує встановлені норми та інші.

Роботи, що виконуються у важких умовах, можуть бути класифіковані за: ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих; галузевою ознакою виконуваних робіт; за організаційними заходами покращення умов праці; за демографічними статево-віковими обмеженнями; за критерієм соціального захисту працівників.

У підрозділі подано визначення роботи зі шкідливими та важкими умовами праці: це здійснення трудової діяльності в умовах, коли один із факторів виробничого середовища або один із факторів, що характеризує важкість трудового процесу, перевищує встановлені у відповідному порядку та відповідною процедурою норми, у зв'язку із чим відбувається негативний вплив на стан здоров'я працівника.

Залежно від проведеної класифікації робіт пропонується виділити наступні основні види пенсійного забезпечення працівників, які працюють на роботах із шкідливими та важкими умовами праці.

За рівнем небезпечності робіт, на яких працюють працівники, слід розрізняти пенсійне забезпечення: 1) осіб, які працюють на роботах із шкідливими та важкими умовами праці (роботи, віднесені до Списку №2); 2) осіб, які працюють на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці (роботи, віднесені до списку №1).

За ступенем шкідливості умов праці необхідно виділити пенсійне забезпечення: осіб, як працюють на роботах із першим ступенем шкідливості умов праці; осіб, які працюють на роботах із другим ступенем шкідливості умов праці; осіб, які працюють на роботах із третім ступенем шкідливості умов праці; осіб, які працюють на роботах із четвертим ступенем шкідливості умов праці.

Розділ 2 «Правові відносини в сфері пенсійного забезпечення працівників, працюючих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Особливості правовідносин у сфері пільгового пенсійного забезпечення» проаналізовано сутність пенсійних правовідносин та визначено особливості, притаманні правовідносинам у сфері пільгового пенсійного забезпечення.

Зазначено, що пенсійні правовідносини - це окремий вид правовідносин. Характерними ознаками пенсійних правовідносин є: 1) пенсійні правовідносини становлять собою вид суспільних відносин; 2) пенсійні правовідносини виникають на основі норм права; 3) пенсійні правовідносини є предметом права соціального забезпечення, у зв'язку із чим є тісно пов'язаними із нормами вказаного права; 4) даним правовідносинам притаманні свої специфічні властивості, що значно відрізняють їх від усіх інших правових відносин; 5) специфіка пенсійних правовідносин полягає у підставах виникнення, суб'єктах правовідносин, об'єкті, змісті та методу правового регулювання; 6) реалізація пенсійних правових відносин забезпечується державою, оскільки право громадян на пенсію закріплене у ст. 46 Конституції України.

Обґрунтовано, що пенсійним правовідносинам притаманні кваліфікуючи особливі властивості. По-перше, це проявляється у специфічності суб'єктів. Суб'єктом пенсійних правовідносин може бути будь-яка застрахована особа або, у певних випадках, члени її сім'ї. Вона повинна бути наділена пенсійною право та дієздатністю. Досліджено пенсійне право та дієздатність. Вказано, що пенсійним правовідносинам притаманна наявність ще одного обов'язкового суб'єкта. Таким суб'єктом є відповідний державний орган, що встановлює право на пенсію та її призначає, а також зобов'язаний її виплачувати. В різних пенсійних правовідносинах беруть участь різні за характером суб'єкти.

Особливість пенсійних правовідносин полягає також і у підставах їхнього виникнення, зміни та припинення. Для виникнення пенсійних правовідносин необхідні два обов'язкових, взаємообумовлених юридичних акти: волевиявлення громадянина стати пенсіонером та рішення компетентного органу про призначення пенсії.

Об'єктом пенсійних правовідносин, що виникають з приводу пенсійного забезпечення працівників, задіяних на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, є пенсія на пільгових умовах. Право на пенсію на пільгових умовах мають певні категорії громадян, чітко встановлені Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У підрозділі 2.2 «Підстави та умови, необхідні для призначення пенсій на пільгових умовах» визначено, за яких умов та на яких підставах призначається пенсія на пільгових умовах.

Наголошено, що слід розрізняти умови та підстави виникнення права на пенсію. Умови - це ті юридичні факти, що сприяють виникненню, зміні та припиненню відповідних правовідносин. Підстави - це чітко визначені законодавством юридичні факти, які породжують, змінюють або припиняють відповідні правовідносини. Вивчаються підстави та умови виникнення права на пільгову пенсію.

Наголошено на необхідності розрізняти підстави та умови виникнення права на пенсію на пільгових умовах та підстави та умови призначення пенсії на пільгових умовах. Призначення пенсії - це є реалізація відповідного права. Тоді як виникнення права на пенсію на пільгових умовах є лише умовою призначення відповідної пенсії. При цьому, призначення пенсії - це використання відповідного права. Компетентний орган, що призначає пенсію, не реалізовує право, а застосовує. Досліджуються умови та підстави призначення пенсії на пільгових умовах.

У підрозділі 2.3 «Основні суб'єкти правовідносин в сфері пенсійного забезпечення працівників, працюючих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці» визначено, хто саме може бути суб'єктом досліджуваних пенсійних правовідносин.

Страницы: 1, 2, 3