| . Треба організувати систему страхування та пере-страхування іноземних інвестицій, сприяти розвитку банківсько-кре-дитної системи.7. Слід приділити більше уваги проблемі інноваційно-інвестиційного розвитку нашої держави оскільки, як наголошується в посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки” від 30 квітня 2002 р. “Україна зможе посісти належне місце в Європі і в світі за умови опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки”. А саме проблемам правового регулювання цих питань.8. Необхідно внести зміни до Закону України "Про власність" і до Земельного кодексу України стосовно визначення майнових прав іноземних інвесторів. 9. Потрібно на державно-правовому рівні уточнити питання про концесії (визначення можливостей отриман-ня прибутку іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видо-бування та експлуатації природних ресурсів). 10. Потребує якнайретельні-шого обґрунтування система валютного регулювання.11. В сфері приватизації майна державних підприємств іноземними інвесторами, необхідне якомого скоріше прийняття Закону «Про захист інвестицій та незмінність підсумків приватизації», проект якого вже розроблений. Особливої актуальності набуває очевидна потреба в прискоренні і завершенні роботи законодавчих органів з підготовці необхідної правової бази, що регламентуватиме процес інвестування в економіку України, створенні кодифікованого правового документа, який буде регулювати інвестиційні відносини в окремих галузях господарства та бізнесу. Даний правовий акт повинен враховувати позитивний міжнародно-правовий досвід на основі здійснення процесів імплементації та адаптації міжнародного права у національну правову систему України. Крім цього, з огляду на розкиданість заборон та обмежень щодо залучення іноземного капіталу до окремих видів діяльності по різних чинних українських законодавчих актах, що є незручним для іноземних інвесторів, а також повну відсутність відповідних заборон та обмежень стосовно регіонів України, вбачається за необхідне розробити та затвердити Верховною Радою України відповідний перелік, який би інформував потенційних іноземних інвесторів про те, в яких галузях і на яких територіях вони можуть діяти без будь-яких обмежень. На законодавчому рівні треба визначити заборони та обмеження діяльності будь-якого іноземного інвестора на території України. Виконавча влада має приймати конкретні рішення щодо адаптації умов на українському ринку капіталів саме для іноземних інвестицій із урахуванням концептуально визначених інвестиційних пріоритетів, чинних міжурядових та міжгалузевих угод тощо. По-друге, необхідна ревізія законодавчої термінології, що торкається інвестиційних процесів. Наприклад, поняття інвестиційного договору в українському законодавстві є взагалі відсутнім. Більш того, гіпотетична присутність цього терміну навряд чи була б ефективною через явно недостатню конкретизацію в законі вихідного для всіх родинних понять терміну “інвестиції”. По-третє, всебічне гарантування стабільності умов для будь-якого договору, предметом якого є вкладення активів може бути помилковим, оскільки це приведе до існування великого числа виключень із загального режиму правового регулювання іноземних інвестицій. А це, у свою чергу, суперечить вимозі однаковості і прозорості правового регулювання. Ця рекомендація базується на вихідному положенні про те, що однаковий правовий статус інвесторів у рівних умовах і вільній конкуренції між ними є передумовами позитивного інвестиційного середовища. Що ж стосується податкових пільг і інших фіскальних і організаційних заохочень для іноземних інвесторів, то вони повинні бути прямо прив'язані до видів діяльності, що підлягає заохоченню, і рівною мірою поширюватися на національних інвесторів в аналогічних обставинах. Виходячи із вищезазначеного, доцільно закріпити принцип стабільності договірних умов тільки щодо окремих, чітко визначених видів договорів, виходячи з опосередкованої цими договорами діяльності. Критерієм такої діяльності, окрім чітко вираженої інвестиційної спрямованості, повинна бути її особлива суспільна важливість. Прикладом закріплення принципу незмінності умов інвестиційного договору є норма ст. 2 Закону України “Про концесії” від 16 липня 1999 року № 997-XIV. Втілення у життя вищезазначених рекомендацій безумовно приведе до позитивних наслідків у врегулюванні інвестиційних відносин між нашою державою та іноземними інвесторами. 3.3 Перспективи та прогнози розвитку правового регулювання іноземних інвестицій в Україні Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні на сьогодні налічує декілька суттєвих недоліків про що було зазначено раніше, але є і успіхи, зокрема останніми роками ми можемо спостерігати певне пожвавлення щодо прийняття відповідних підзаконних актів. Так, на сьогодні затверджена Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки (постанова Кабміну від 28 грудня 2001 р. №1801), схвалено план заходів щодо виконання цієї Програми (розпорядження Кабміну від 9 серпня 2002 р. №440-р) та програму «Інвестиційний імідж України» (розпорядження Кабміну від 17 серпня 2002 р. №477-р), створено Координаційну групу з активізації інвестиційної діяльності (постанова Кабміну від 24 жовтня 2002 р. №1568). Проте й дотепер інвесторів, передусім, турбує певна нестабільність нашого законодавства, пов'язана як і з частим внесенням змін до чинних законів під тиском лобістських груп у парламенті та уряді, так і швидкоплинними податковими аспектами. Як не парадоксально, але лише в 2002 р. інвестиційне законодавство було стабільним, бо парламент не займався законотворчою діяльністю з цих питань. Як наслідок, вже у наступному 2003 р. приріст прямих та портфельних іноземних інвестицій сягнув майже 28%. [58] Суттєвих змін в правовому регулюванні іноземних інвестицій найближчим часом чекати мабуть не варто, бо в новоскликаного парламенту та нового уряду вже існує кілька невідкладних проблем, зокрема газова. Мабуть їх не треба чекати і в продовж більш тривалого часу, через те, що законодавець досяг мети в майже усіх істотних, для себе, питання стосовно іноземних інвестицій, таких як гарантії, система пільг, правовий режим та інше, і змінювати їх поки що не збирається. Інша річ це питання податків, кредитування, банківської сфери, концесійних договорів, інвестиційно-інноваційної діяльності, сфери управління інвестиціями, страхування, валютного регулювання де будуть відбуватися і відбуваються зміни.Найближчім часом законодавець навряд чи прийме Податковий кодекс, а от внести зміни, що до вдосконалення окремих питань оподаткування напевне внесе. Зокрема, у проект Податкового кодексу, що пройшов уже друге читання у Верховній Раді, можливо будуть додані спеціальні норми, які забезпечуватимуть прозорість офшорної компанії та оподаткування основного доходу інвестора-нерезидента. Це дасть змогу не тільки підвищити рівень внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку, а й запровадити довгострокові «правила гри» на вітчизняному ринку для іноземних інвесторів. До числа найважливіших законопроектів належать також і проекти законів про внесення змін до законів про оподаткування прибутку підприємств, про податок на доходи фізичних осіб, про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, про єдиний соціальний податок тощо, а також законопроекти, що передбачають надання чи скасування галузевих та зональних податкових пільг. Слід зазначити, що саме в процесі надання пільг необхідно звернути особливу увагу на прозорість і встановлення чітких критеріїв для інвесторів. На думку експертів, значні зміни необхідні і стосовно пріоритетів податкової політики, зокрема щодо поступової зміни «фіскального» підходу на «стимулюючий», але у парламенті поки що не планують таких змін.[41] Активна діяльність як парламенту так і уряду відбувається в сфері концесійних договорів, слід очікувати істотних змін законодавства в цій сфері, і що най більш приємно в кращу сторону. Законодавець вже підготував зміни до відповідних законів і в найближчому майбутньому зробить їх, що істотно покращить ситуацію, і дасть змогу залучити великий об'єм іноземних інвестицій. В інноваційній діяльності теж відбуваються значні законодавчі зміни, стосовно вдосконалення та впорядкування законодавства, але фахівці підкреслюють, що законодавець намагається насамперед залучає в цій сфері власні інвестиції, істотно обмежуючи притік іноземних інвестицій. Це істотно зменшує швидкість зрушень які заплановані, бо попит на інвестиції самими лише власними інвестиціями задовольнити навряд чи вдасться. В сфері управління інвестиціями нарешті відбуваються позитивні зміни, що дає змогу зробити його більш ефективним, особливо істотні зміни в інформаційному забезпеченні інвестиційних проектів, нарешті іноземні інвестори отримали змогу, отримувати реально а не формально інформацію яка їх цікавить.Валютне регулювання теж знаходиться на стадії вдосконалення хоча нові законодавчі кроки і не завжди адекватні, у чому ми мали змогу переконатися. У червні Держкомзем має намір представити законопроект про відміну мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення (до речі, раніше ряд депутатів ВР попереднього скликання виступали з пропозицією зберегти його до 2012 року). Крім того, Держкомзем ініціюватиме в новому парламенті ухвалення закону про ринок землі, який вже пройшов перше читання. Як наголошує голова Держкомзему, мораторій на продаж землі спричиняє зниження інвестиційної привабливості українського агросектору, що пов'язане з підвищенням ризиків вкладень. Не включення землі в економічний обіг перешкоджає встановленню на неї реальної ціни, не дає змоги врахувати її у вартості продукції, виробленої аграріями. Земельна політика нашої держави визначилася в цілому з набранням чинності Земельного кодексу. Прийнято низку законодавчих актів, що регулюють земельні відносини і є базовими для розвитку цивілізованого ринку земель несільськогосподарського й сільськогосподарського призначення. Серед цих документів - закони про іпотеку, заставу, охорону, оренду, оцінку земель, землеустрій, розмежування земель державної та комунальної власності тощо. Тож законодавча база щодо регулювання ринку земель сільгосппризначення практично сформована, однак не вистачає закону про ринок земель. Останній з метою запобігання спекуляціям передбачає публічний продаж ріллі. Документ спрямований на завершення створення економічних передумов залучення в обіг орних земель, поглиблення ринкових перетворень та формування конкурентного середовища в сільському господарстві. Однак законодавці визнають, що є потреба в доопрацюванні законопроекту. Слідрозробити й законодавчо визначити науково обґрунтовані мінімальні та максимальні розміри земельних ділянок сільгосппризначення для недопущення їх нераціонального подрібнення чи зосередження надлишкової кількості в одних руках, а також встановити обмеження щодо зміни цільового призначення орних земель. Варто запровадити механізми стимулювання викупу деградованих та малопродуктивних угідь. А от питання біржових земельних торгів, аукціонної діяльності на відповідному ринку, страхування земель та прав на них, випуску та обігу іпотечних цінних паперів на землю законопроект взагалі не враховує.Ухвалення доопрацьованого закону стане істотним поштовхом для зняття мораторію на відчуження земель, запрацює механізм іпотеки. У світі земля сільгосппідприємства є заставою для отримання довгострокових дешевих кредитів. Функціонування іпотечного кредитування в Україні також дасть змогу вітчизняному селу залучати кошти, зокрема, для технічного переоснащення і запровадження високопродуктивних технологій. Досвід провідних країн щодо проведення земельних реформ переконливо свідчить про те, що затягування реформування згубно позначається на соціально-економічному розвитку держави. На думку урядовців, дія мораторію була виправданою, власне, для формування законодавчої бази, потрібної для створення передумов щодо залучення сільськогосподарських земель у вільний обіг. Останню крапку має поставити закон про земельний ринок.У майбутньому слід очікувати новий закон, який буде стимулювати розвиток акціонерної форми власності та зростання вартості акціонерного капіталу; вдосконалення закону про емісійні цінні папери та фондовий ринок, котрий забезпечив би створення надійної системи виконання угод і обліку прав власності на акції та функціонування одного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів; закон про реєстрацію прав власності на нерухомість тощо. А от чекати прийняття комплексного законодавчого акту, щодо вирішення проблем іноземного інвестування мабуть чекати не варто в найближчі кілька років, 99% у вирішенні цієї проблеми - за парламентом та урядом нашої держави. Отже правове регулювання іноземних інвестицій найближчим часом зазнає змін у податковій сфері, у питаннях, що випливають з земельного кодексу, стосовно регулювання концесійних договорів та валютних правовідносин. Чекати ж корінних змін законодавства в цій сфері не варто. Висновки Отже на сьогодні в Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних нормативно-правових актів, законів, постанов, указів, положень, інструкцій та інших. Серед них важливе місце посідає Закон України "Про режим іноземного інвес-тування". У ньому є позитивні моменти, пов'язані з особливостями режи-му іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвес-тицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України вста-новлюється національний режим інвестиційної діяльності. Заз-начається, що для інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвит-ку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15
|
