| еєстр торговельних марок становить собою офіційний звід відомостей про торговельні марки.До Реєстру вносять зображення торговельної марки, відомості про володільця, дату встановлення пріоритету та дату реєстрації марки, перелік товарів та послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, інші істотні відомості, пов'язані з обсягом правової охорони, наданої торговельній марці, а також всі подальші зміни, що стосуються внесених відомостей.Будь-яка заінтересована особа може отримати інформацію про торговельні марки, внесені до Реєстру.Реєстр обмежений сукупністю відомостей, що мають відношення до зареєстрованих марок, включаючи сукупність відомостей про подані на розгляд заявки на реєстрацію торговельних марок.Існують реєстри національні та регіональні, а також Міжнародний реєстр марок.Національний реєстр містить відомості про торговельні марки, охорона яким надана на підставі національної реєстрації, а регіональні til міжнародні реєстри, відповідно, відомості про марки, зареєстровані згідно з регіональною або міжнародною угодою.Втрата чинності реєстрації торговельної марки - це втрата торговельною маркою юридичної чинності внаслідок припинення дії реєстрації.Дія реєстрації марки припиняється в разі несплати встановленого законом збору за продовження строку дії реєстрації з першого дня періоду, за який збір не сплачено, якщо володілець реєстрації не скористався пільговим строком для поновлення реєстрації марки.Дія реєстрації торговельної марки припиняється в разі відмови володільця від реєстрації від дати публікації відомостей про відмову від реєстрації марки в офіційному бюлетені патентного відомства.Дія реєстрації торговельної марки може бути достроково припинена також за рішенням суду у зв'язку з:невикористанням марки протягом встановленого національним законодавством строку від дати реєстрації марки або від дати, коли використання марки було припинено;перетворенням зареєстрованої марки на позначення, що стало загальноприйнятим для певних товарів або послуг після дати подання заявки, тобто втратою торговельною маркою розрізняльної здатності;використанням колективної марки на товари або наданням послуг, що не мають єдиних якісних або інших спільних характеристик;ліквідацією юридичної особи - володільця реєстрації марки без призначення правонаступника.У зазначених випадках дія реєстрації марки припиняється від дати винесення судом рішення. Дія реєстрації марки фактично припиняється також у разі визнання реєстрації недійсною.Міжнародна реєстрація марки - це реєстрація марки, здійснена в міжнародному органі реєстрації відповідно до міжнародних угод, зокрема Мадридської угоди, Протоколу до Мадридської угоди або відповідно до обох зазначених документів.Строк дії міжнародної реєстрації відповідно до Мадридської угоди та Протоколу до Мадридської угоди становить 10 років і може бути продовжений на наступні 10 років.Реєстрацію здійснює Міжнародне бюро ВОІВ у Міжнародному реєстрі. Відомості про марки, зареєстровані в Міжнародному реєстрі, публікують у періодичному журналі, що його видає Міжнародне бюро ВОІВ.Згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків дата міжнародної реєстрації марки - це календарна дата подання заявки на міжнародну реєстрацію торговельної марки у країні походження. У разі якщо заявка надійшла до Міжнародного бюро ВОІВ протягом 2 місяців, датою міжнародної реєстрації вважають дату надходження заявки до Міжнародного бюро ВОІВ.Володілець міжнародної реєстрації марки - це фізична або юридична особа, на ім'я якої здійснено міжнародну реєстрацію в Міжнародному реєстрі відповідно до міжнародної угоди, зокрема Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.В даному випадку суд повинен задовольнити позовні вимоги компанії "Реемстметма Ситаренфабрикен Гмбл", та позбавити права власності на товарний знак для товарів та послуг „Baldessarini Hugo boss" компанію "Hugo boss" з тієї підстави, що тривалий час компанія не використовує даний знак.Задача 6У 1995 році п'ятеро фізичних осіб створили і зареєстрували товариство з обмеженою відповідальністю "Арктика". Основною діяльністю товариства була торгівля продуктами харчування дитячого асортименту. Через три роки один із колишніх працівників товариства заснував приватне підприємство "Арктика", яке також займалось торгівлею продуктами харчування для дітей. Місцеве відділення Антимонопольного комітету України, до якого звернулось ТОВ "Арктика" із відповідною заявою, зобов'язало ПП "Арктика" припинити дії, спрямовані на неправомірне використання фірмового найменування ТОВ та сплатити штраф. Не погодившись із таким рішенням, ПП "Арктика" звернулось до суду.Що входить в поняття "фірмове (комерційне) найменування"?З яких частин складається фірмове (комерційне) найменування юридичної особи?Чи можна вважати і по фірмові (комерційні) найменування вказані в задачі ідентичні?Які органи уповноважені розглядати зазначену категорію справ?Чи мало право ТОВ "Арктика" звернутись безпосередньо до суду, вимагаючи при цьому відшкодування збитків?Яке рішення має прийняти суд?Рішення:В умовах конкуренції на ринку особливого значення набуває ідентифікація учасників економічного обороту. Учасник економічного обороту може сподіватися на формування позитивного ставлення до нього, зміцнення своєї ділової репутації, утворення певного кола клієнтів тільки якщо його контрагенти зможуть із певністю ідентифікувати самого суб'єкта і його діяльність в економічному обороті. З іншого боку, не менш важливо для нього попередити недобросовісне використання іншими особами його ділової репутації, кола клієнтів тощо.Для забезпечення цих завдань існують різні правові інструменти ідентифікації. Підприємства можуть володіти і користуватися однією, кількома або багатьма торговельними марками, щоб відрізнити свої товари і послуги від товарів і послуг своїх конкурентів.З цією метою підприємства використовують спеціальні найменування. Донедавна їх називали фірмовими найменуваннями. У ЦК їх названо комерційними найменуваннями, для чого існують вагомі підстави. Адже їх вживають для позначення підприємств, які займаються комерційною діяльністю. Термін "комерційне позначення" фігурує у статтях 1027,1032 та ін. Цивільного кодексу Російської Федерації, у законодавчих актах інших зарубіжних країн.Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту.Це найменування є комерційним іменем підприємства, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Під цим іменем підприємець укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несе юридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує обов'язки, рекламує і збуває вироблену ним продукцію тощо.Комерційне найменування, що здобуло популярність у споживачів і викликає довіру в ділових партнерів, приносить підприємцеві не тільки значні дивіденди, а й належну повагу в суспільстві та визнання його заслуг.Суб'єктами права на комерційні найменування виступають перш за все комерційні юридичні особи. Індивідуальні підприємці зазвичай набувають і здійснюють права й обов'язки під іменами власними, що за загальним правом є достатнім для їхньої індивідуалізації. Разом із тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і за індивідуальними підприємцями.Не можуть виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням об'єднання юридичних осіб і прості товариства. Правом на комерційне найменування не можуть володіти філіали юридичних осіб та їхні окремі підрозділи, які повинні використовувати комерційне найменування юридичної особи, яка їх утворила. Установи, споживчі кооперативи, фонди та інші некомерційні організації не мають комерційних найменувань, їхню індивідуалізацію забезпечує офіційне найменування.Суть права на комерційне найменування полягає в можливості, гарантованій юридичній особі, виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням. Надання такої можливості забезпечує інтерес учасника обороту, що його захищає закон у вигляді належної індивідуалізації його діяльності на ринку товарів, робіт і послуг.Відповідно до ст.489 ЦК правову охорону надають комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити певну особу з-поміж решти та не вводить в оману споживачів щодо її справжньої діяльності.Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та підлягає охороні без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.Відомості про комерційне найменування можна вносити до реєстрів, порядок ведення яких встановлює закон.Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, а також послуг, які вони надають.Характеризуючи юридичну природу суб'єктивного права на комерційне найменування, необхідно згадати кілька ознак.Зазначене суб'єктивне право має виключний характер. Це означає, що суб'єкт права має монополію на реалізацію можливостей, які закладені в цьому суб'єктивному праві; ніхто, крім нього, не може здійснювати дії, які є його виключною прерогативою.Право на комерційне найменування відносять до абсолютних прав, тобто таких прав, які діють щодо всіх осіб, зобов'язаних утримуватися від порушення правомочностей, наданих їхнім володільцям.Право на комерційне найменування характеризують як особисте немайнове право, яке органічно пов'язане з діловою репутацією юридичної особи, а також правом на захист честі та гідності осіб, які є власниками підприємства.Право на комерційне найменування має у принципі безстроковий характер. Це означає, що, набуваючи у встановленому порядку це право, юридична особа може користуватися ним без обмеження будь-яким строком, тобто допоки існує саме підприємство та комерційне найменування правдиво відображає його організаційно-правовий статус та інші атрибути.Особливістю права на користування комерційним найменуванням є те, що воно одночасно є і обов'язком юридичної особи. Це правило захищає інтереси інших учасників цивільного обороту та споживачів, які хочуть знати, з ким мають справу.Право на комерційне найменування охороняють на території всієї України, а також у країнах - членах Паризької конвенції, тобто воно має екстериторіальний характер.Відповідно до ст.490 ЦК до майнових прав на комерційне найменування належать: право на використання комерційного найменування; право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.Право на комерційне найменування може мати різні конкретні форми реалізації. Під своїм комерційним найменуванням особа укладає цивільно-правові угоди та робить інші юридичні дії, реалізує особисті немайнові права, захищає свої майнові або немайнові інтереси тощо. Володілець комерційного найменування має право використовувати його на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах тощо. Комерційне найменування можна використовувати в найрізноманітніших публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.Майнові права на комерційне найменування передають іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.Фактично єдиним випадком переходу права на комерційне найменування є правонаступництво в разі реорганізації володільця права на комерційне найменування. Залежно від виду реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) правонаступництво матиме свою специфіку.Факт переходу права на комерційне найменування має бути зафіксований у передавальному акті (роздільному балансі), але засновники (учасники) реорганізованого товариства можуть вирішити не використовувати це комерційне найменування взагалі або зареєструвати реорганізоване товариство під дещо зміненою назвою.У цьому плані вони мають великий вибір. Так, при поділі комерційне найменування можна залишити за одним із товариств, товариства можуть зареєструватися під цілком іншими комерційними найменуваннями або вирішити змінити комерційне найменування.Разом із тим не можна зберегти комерційне найменування "про запас". Якщо жодне з реорганізованих товариств не зареєстроване під старим комерційним найменуванням, то право на це комерційне найменування вважається припиненим.Існує також випадок, коли відбувається передача дозволу на використання комерційного найменування. Це договір комерційної концесії.За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без зазначення строку право використовувати в підприємницькій діяльності комплекс виключних прав, у тому числі на комерційне найменування правоволодаря, на комерційну інформацію, яку охороняють.За загальним правилом право на комерційне найменування припиняють з ліквідацією самої юридичної особи.Дострокове припинення прав можливе в таких випадках:володілець комерційного найменування відмовився від права на користування комерційним найменуванням;відбувся перехід підприємства до нового володільця, а умови передачі не передбачають збереження за підприємством попереднього комерційного найменування;відбувається реорганізація юридичної особи, під час якої вона може або повинна змінити попереднє комерційне найменування.Під захистом права на комерційне найменування розуміють реалізацію передбачених законом заходів, за допомогою яких володілець комерційного найменування може забезпечити відновлення своїх порушених прав та застосувати до порушника інші санкції.Ці заходи визначають різні акти чинного законодавства: ЦК, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції".Так, відповідно до ст.7 зазначеного Закону неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого комерційного найменування, що може призвести до сплутання діяльності різних господарюючих суб'єктів (підприємців), у тому числі того, який має пріоритет на його використання.Використання в комерційному найменуванні імені власного фізичної особи не визнають неправомірним, якщо до імені власного додають який-небудь відмінний елемент, що виключає його сплутання з найменуванням іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).Під формою захисту суб'єктивного цивільного права на комерційне найменування називають сукупність організаційних заходів, що забезпечують застосування передбачених законом способів захисту.Розрізняють юрисдикційну та неюрисдикційну форми захисту суб'єктивних прав.Поняття "юрисдищійна форма захисту" охоплює діяльність уповноважених державних органів із захисту порушених або оспорюваних прав. її суть полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.У рамках юрисдикційної форми захисту виділяють загальний і спеціальний порядки захисту порушеного права на комерційне найменування. За загальним правилом захист права на комерційне найменування здійснюють у судовому порядку. Спеціальним порядком є захист в адміністративному порядку.Поняття "неюрисдикційна форма захисту" охоплює дії самих потерпілих із захисту порушених або оспорюваних прав, які ці особи здійснюють самостійно, без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів. Мова йде тільки про законні засоби захисту.Під способом захисту права на комерційне найменування розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюють відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права на комерційне найменування і вплив на порушника.У сфері захисту права на комерційне найменування можуть бути застосовані вимоги:про визнання права на комерційне найменування;про відновлення положення, існуючого до порушення права на комерційне найменування, і про припинення дій, що порушують це право або створюють загрозу його порушення;про визнання недійсним акта державного органу;про відшкодування завданих збитків.Вибір конкретного способу захисту з цих можливих надають самому потерпілому, він залежить від характеру вчиненого злочину.Відповідно до ст.229 Кримінального кодексу України незаконне використання фірмового найменування (комерційного найменування) або інше умисне порушення права на зазначений об'єкт, якщо воно завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, карають штрафом у розмірі від 200 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами строком до 2 років або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.Ті ж самі дії, якщо їх вчинено повторно або за попередньою змовою групи осіб, а також якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, карають штрафом від 1 тис. до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами строком до 2 років або позбавленням волі строком від 2 до 5 років із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовували для її виготовлення.Зазначені дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, карають штрафом у розмірі від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом строком до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до 3 років.Розмір завданої матеріальної шкоди вважають великим, якщо він у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великим - якщо він у 1 тис. і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.Таким чином, ТОВ "Арктика" мало право звернутися до суду з вимогою відшкодування збитків.Комерційне найменування "Арктика" належить юридичній особі ТОВ "Арктика", а тому, використання даного найменування іншою юридичною особою є порушенням норми статті 229 КК України, і відповідно до цього, суд повинен прийняти рішення про сплату відшкодування ПП "Арктика" на користь ТОВ "Арктика" збитків, а також заборонити в подальшому використання ПП "Арктика" найменування "Арктика".Задача 7До господарського суду звернувся Артемівський завод шампанських вин із позовом до Київського заводу шампанських вин про припинення незаконного використання товарного знака, зареєстрованого на ім'я позивача. В позові зазначалося, що відповідач незаконно використовує на етикетках своєї продукції, що є аналогічною продукції позивача (ігристі вина) і також експортується до Німеччини, позначення "Krimsekt". Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позначення "Krimsekt" слід вважати загальновідомим, оскільки німецько-українські та німецько-російські словники подають його як усталене словосполучення, що означає "кримські вина" або "ігристі вина".Які знаки вважаються загальновідомими і чи може бути позначення "Krimsekt" визнане таким?Чим відрізняються позначення загальновідомі від позначень загальновживаних?Чи відповідає умовам надання правової охорони позначення "Krimsekt"?Дайте оцінку доводам сторін і вирішите цю справу.Рішення:Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими для реєстрації і призначеними для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;торговельними марками інших осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право користуватися вищезазначеними зазначеннями;зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтворюють:промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва та їхніх фрагментів без згоди володільців авторського права або їхніх правонаступників;прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.Описова марка - це позначення, що прямо чи непрямо вказує на об'єкт, до якого це позначення застосовують, за допомогою однієї з характеристик, що його визначає. Таким позначенням, як правило, правову охорону не надають. Винятками є випадки, коли описова марка на підставі тривалого використання набуває вторинного значення.До описових марок відносять позначення, які є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, що вказують на їхній вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність, на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, а також які є узвичаєними символами та термінами. Таким позначенням не може бути надана правова охорона, оскільки по суті вони не мають розрізняльної здатності.Відповідно до законодавства України такі позначення можуть бути внесені до марки, заявленої на реєстрацію, як елементи, що їх не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні марки (ст.6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").Таким чином, на підставі статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", позовні вимоги Артемівського заводу шампанських вин мають бути задоволені. Список використаних джерел 1. Безсмертна Н.В., Кашинцева О.Ю., Іолкін Я.О. Підприємницьке право. - К.: Істина, 2005. - 448 с. 2. Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. Правові основи підприємницької діяльності. - К.: Видавництво Європейського університету, 2004. - 292 с. 3. Крупка Ю.М. Правові й організаційні основи підприємницької діяльності. - К.: Університет "Україна", 2005. - 192 с. 4. Никонов В.О. Підприємницьке право. - К.: ДАКККіМ, 2003. - 122 с. 5. Ніколаєва Л.В., Старцев О.В. Підприємницьке право. - К.: Істина, 2006. - 208 с. 6. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. - К.: А.С.К., 2005. - 911 с.
Страницы: 1, 2, 3
|
