І, нарешті, по-п'яте, якщо слід руки змазаний і немає навіть якого-небудь чіткого його фрагмента, те можливо біологічне дослідження потожирової речовини, по якій визначається група крові особи, що оставили слід. Крім того, по складу поту можна судити про полову приналежність, деякі захворювання, прийнятих ліках і інших особливостях людини, що оставили слід (31).

У сліді можуть відбитися шрами, зморшки, мозолі й інші деталі, що свідчать про професійні заняття людини (наприклад, ушкодження на пальцях у шевця, мозолі, що утворяться на пальцях лівої руки в музикантів, що грають на смичкових інструментах; сглаженість ліній візерунка у шлифовальщиків і т.п.)- Слідами рук можна судити про стать, приблизний вік людини, яким пальцем і якою рукою залишений слід.

Дослідженнями фахівців в області дерматоглифіки установлено, що по якості папиллярних ліній і візерунків, їхній кількості і своєрідному розташуванню на пальцях, сполученню флексорних і білих ліній на долонях рук можна судити про генетичну спадкоємну патологію, деяких спадкоємних психічних і інших захворюваннях людини або його схильності до них (епілепсія, бронхольогочні захворювання, псоріаз, уроджений порок серця, аномалії полових органів, наявність зайвої, 47-й чоловічої хромосоми -- У, тобто ХУУ замість ХУ, і т.д.).

Виявлення і фіксація слідів рук. При пошуку слідів рук оглядаються всі предмети, до яких міг дотикатися злочинець. Враховуються особливості обстановки і шляхи проходження злочинця на місці події (32). Особлива увага звертається на пошук слідів на двері, її ручках, замку, вікнах, вимикачах, побутових приладах і інших предметах, що, судячи з характеру дій, злочинець змушений був торкати, брати в руки. Пошук маловидимих слідів здійснюється за допомогою будь-якого джерела світла або криміналістичної лупи з підсвічуванням, що дозволяє оглядати об'єкти при різних кутах висвітлення. Сліди, забруднені мінеральними оліями, виявляються за допомогою джерел ультрафіолетових променів, під впливом яких у затемненому приміщенні вони починають люмінесцировати. Сліди рук, забруднені відпрацьованою машинною олією або сажею, на темних поверхнях можуть бути виявлені за допомогою електронно-оптичного перетворювача.

При виявленні слідів використовуються різні порошки й окурювання парами йоду за допомогою йодної трубки. Ці методи, як і інші дозволяють виявити невидимі і маловидимі сліди за рахунок посилення контрасту між слідом і тлом (33). Порошки наносяться на слідову поверхня за допомогою м'якої флейцевого пензлика з натурального волоса (білка або стовпчику). На світлі поверхні наносяться порошки темного кольору (сажа, окис міді, графітовий порошок), на темні -- порошки світлого кольору (окис цинку, двоокис титана, окис свинцю). Універсальним порошком, використовуваним для виявлення слідів на поверхні будь-якого кольору, є порошок відновленого воднем заліза. Цей порошок наноситься за допомогою магнітної кисті. Однак порошок заліза непридатний для пошуку слідів на сталевих, хромованих, емальованих і т.п. об'єктах. Слід, виявлений порошком заліза на картоні, папері, дереві, може бути закріплений за допомогою пар йоду. Сліди, оброблені світлими порошками, копіюються на чорну слідокопіювальну плівку, а пофарбовані за допомогою темних порошків -- на світлу (прозору) плівку.

На шорсткуватих, волокнистих поверхнях (папері, тонкому картоні і т.п.) краще працювати не кистю, а, насипавши порошок уздовж предмета, перекочувати його по поверхні. Пофарбований за допомогою пар йоду слід нестійкий і знову може через 10-15 хв. знебарвитися. Тому відразу ж після виявлення його варто зафіксувати фотозйомкою або закріпити шляхом обробки порошком заліза або крохмалю. Сліди рук, виявлені парами йоду, можуть бути откопійовані на просочену оцтовокислим розчином ортотолидину желатинирований папір або плівку із силіконових компаундів з додаванням ортотолидину (0,3%) (34).

Для виявлення невидимих, особливо старих слідів рук у лабораторних умовах використовуються хімічні методи.

4.Сліди ніг. При розслідуванні злочинів сліди ніг можуть бути виявлені на місцевості, у лісі, на дорозі, у житлових і нежилих приміщеннях і не тільки на місці злочину, але і на деякій відстані від нього. Їхнє дослідження дозволяє одержати саму різноманітну інформацію: про число осіб, що зробили злочин, напрямку і характері їхнього руху (кроком, бігцем), місці проникнення в приміщення, психофізіологічних особливостях людини (стать, вік, хода, наявність кульгавості, деякі хвороби). Слідами ніг можна судити про професійні заняття конкретної особи (хода кавалериста, моряка, характерний розворот стіп в осіб, що займаються балетом; верхолази звичайно ставлять ноги паралельно один одному). За допомогою слідів ніг у ряді випадків можна визначити психічний стан людини, інші його особливості (стан алкогольного, наркотичного сп'яніння або стомлення, ушкодження ноги, надмірну повноту), а також характер його дій (наприклад, перенесення важкого вантажу і т.п.). У слідах ніг залишається індивідуальний запаховий слід (35).

По сліду можна судити про вид взуття (спортивна, модельна, робоча і т.п.) і деяких її ознаках. Сліди ніг дозволяють ідентифікувати конкретної людини, його взуття, колготки, панчохи, носки і т.п. Зрозуміло, при ототожненні взуття має бути ще довести, що в момент здійснення злочину взуття, сліди від якої виявлені на місці події, була на даній людині. Крім того, по взуттю, знайденої на місці події, можна безпосередньо ідентифікувати людини, її що носили (наприклад, коли злочинець перевзувся у взуття, викрадену з місця крадіжки, а свою залишив). Таке взуття зберігає не тільки конфігурацію, обсяг, індивідуальні особливості будівлі стопи, сліди від розташування пальців ніг, внутрішньої і зовнішньої щиколоток, нижньої частини гомілки, але ще і потожирової, а також запахові сліди.

Доріжка слідів ніг. На місці події можуть бути виявлені один або кілька слідів ніг (взуття). Сліди з'являються у виді безладної групи, наприклад, там, де шукана особа стояла, чекаючи потерпілого, або у виді так називаної доріжки слідів, що утвориться при поступальному русі в якомусь напрямку. Доріжка слідів відображає в основному загальні (групові) ознаки і тому сама по собі досить рідко буває об'єктом ідентифікаційного дослідження. Однак її значення достатньо велике, оскільки з урахуванням особливостей її елементів можна судити про багато властивостях особи, що оставили сліди. При необхідності доріжка слідів фотографується, описується в протоколі огляду, окремі сліди й елементи самої доріжки змінюються (36). Щоб уникнути можливих помилок, виміряється не один, а кілька слідів. Виміру елементів доріжки слідів провадяться від однойменних крапок у каблука або носка. Довжина кроку виміряється по відстані, на яке кожна нога виходить уперед стосовно іншої. Ширина кроку характеризує розміщення ніг при ходьбі і звичайно варіюється в межах від 6 до 12 см. В окремих людей вона може бути негативною величиною, коли вісь кроків однієї ноги зливається або перекриває вісь кроків іншої (наприклад, це характерно для руху на подіумі манекенниць, топ-моделей). Кут кроку або розворот стопи виміряється транспортиром між подовжньою віссю доріжки слідів і осями слідів правої і лівої ніг. У чоловіків кут розвороту стопи дорівнює 15-20°, у жінок 10-18°. Цей кут може бути нульовим, коли людина ставить стопи паралельно один одній і паралельно подовжньої осі доріжки слідів, і негативним при розвороті носків усередину, що звичайно характеризує клишоногість. Кут кроку правої і лівої ноги в багатьох людей розрізняється, що має істотне ідентифікаційне значення.

Види слідів ніг. Сліди ніг підрозділяються на: 1) сліди босих ніг, 2) сліди ніг у колготках, панчохах, носках і т.п., 3) сліди взуття. Об'ємні сліди ніг звичайно добре помітні, але поверхневі помітні не завжди і нерідко бувають невидимими або слабовидимі. Слід босої ноги, утворений за рахунок потової речовини, можна знайти на гладких поверхнях (склі, кахлі, лінолеумі, полірованому дереві, папері) за допомогою тих же прийомів і кошт, що і подібні сліди рук. Слід босої ноги ототожнюється по папиллярним лініях, візерункам, їхнім деталям, флексорним лініям, відображенням мозолей, бородавок, шрамів і інших ушкоджень шкіри, а також конфігурації, розмірам і взаємному розташуванню пальців і інших частин стопи.

У сліді ноги, одягненої в панчоху, носки, колготки крім загальної будівлі можуть відобразитися малюнок, дрібні деталі, дефекти тканини, ушкодження, особливості штопання і т.п. Компонентами такого сліду, як і сліду босої ноги, можуть бути потожирова речовина й індивідуальний запаховий слід.

Сліди взуття (статичного і динамічні) найчастіше формуються під час руху. Статичні -- при ходьбі і бігу, при цьому кожна нога опускається спочатку на п'яту, потім на всю підошву і відштовхується від опори передньою частиною носка. Такий механізм приводить до визначеного зрушення сліду назад (37). У м'якому ґрунті відображення виходить дугоподібним, трохи укороченим, деякі деталі взуття, особливо в її носка, виявляються нечіткими, що ускладнює ідентифікаційне дослідження.

Динамічні сліди взуття утворяться при ковзному русі ніг по якій-небудь поверхні. Такий слід теж може бути придатний для ідентифікації. Наприклад, у сліді ковзання на глинистому ґрунті досить точно можуть відбитися у виді трас особливості рельєфу підошви.

І ті й інші сліди взуття можуть бути поверхневими й об'ємними. Поверхневі сліди взуття, залишені пофарбованим або забрудненим взуттям, переносяться на дактилопленку, відшліфовану гумову пластину або откопіюються за допомогою силіконових компаундів. Об'ємні сліди фіксуються шляхом вилучення гіпсових зліпків.

Визначення росту людини по його ступнях. Існує кілька способів визначення росту людини в залежності від довжини його ступень. По-перше, при визначенні росту людини варто мати на увазі, що довжина босої ноги пропорційно складеної людини складає приблизно 1/7 його росту. Другий спосіб виходить з того, що розмір стопи дорівнює 15,8% росту чоловіків і 15,5% росту жінок. З довжини сліду взуття віднімають 1-
1,5 див, множать на 100 і поділяють відповідно на 15,8% або на 15,5%. Отримана величина буде дорівнює зразковому росту людини. викраденого, трупів, убивство і т.д.); в) коли сам транспортний засіб було об'єктом злочинного зазіхання (38).

Сліди даного виду дозволяють: 1) виявити характерні риси використаних транспортних засобів, визначити їхню групову приналежність (модель, тип, вид і т.д.); 2) установити напрямок руху транспорту, його швидкість і інші обставини події, що виникли; 3) ідентифікувати конкретний транспортний засіб.

До слідів транспортних засобів відносяться: 1) сліди ходової частини (коліс, гусениць, полозів); 2) сліди неходової частини (відображення яких-небудь деталей транспортного засобу (крил, радіатора), відбиток номера автомашини (наприклад, на якому-небудь узвишші, заметі); 3) частини, що відокремилися, і частки (відщепи деревини від борту, осколки фарного скла, частки лакофарбового покриття, залишки пально-мастильних речовин).

Динамічні сліди виникають при різкому гальмуванні, заметах, пробуксовці, наїздах, зіткненнях. Слід гальмування (юза) звичайно прямолінійний, його ширина дорівнює ширині бігової доріжки. Довжина гальмового шляху залежить від швидкості, ваги, справності транспортного засобу, ступеня зношеності протектора, стану дорожнього покриття, рельєфу місцевості. По величині гальмового шляху може бути визначена швидкість руху машини перед гальмуванням. До статичних слідів відносяться сліди качення колеса, так звана бігова доріжка руху транспортного засобу.

Поверхневі сліди (нашарування і відшарування) утворяться на твердому покритті дороги (асфальті, бетоні), на плоских предметах, одязі потерпілого. У поверхневих слідах відображаються тільки виступаючі частини малюнка протектора, рельєфні особливості протектора відображаються в об'ємних слідах, що виникають на м'якому ґрунті (землі, снігу).

Судити про вид, модель, пристрій транспортного засобу можна по наступних ознаках: 1) число осей (дві, три) і числа коліс на кожній з них (чотири, шість і т.д.). При русі по прямій задні колеса цілком або частково перекривають сліди передніх коліс (39). Число осей можна визначити при повороті, при якому утворяться окремі смуги від кожного колеса. Відрізнити сліди двохосьового автомобіля від триосьового звичайно не вдається, оскільки колеса третьої осі йдуть слідами другої осі. Сліди коліс причепа також перекривають сліди коліс автомашини; 2) ширина колії -- відстань між центральними лініями сліду лівих і правих коліс або між просвітами задніх спарених коліс; 3) база автомобіля -- відстань між передніми і задньою (задніми) осями виміряється слідами вм'ятин, бруд що осипався на зупинках, при розвороті з застосуванням заднього ходу; 4) особливого значення набувають наявні у сліді дані про ширину, малюнок протектора, його індивідуальних особливостях, діаметрі колеса. Діаметр колеса (шини) обчислюється по довжині його окружності, визначити яку можна, виміривши відстань між якою-небудь деталлю (особливістю) бігової частини протектора шини, що двічі повторилося в її сліді (40). Довжина обмірюваної в такий спосіб окружності збільшується на 1,1 -- коефіцієнт прогину шини і поділяється на л -- 3,14.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5