Особливості цивільного права
1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД„ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА” КАФЕДРА ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН КУРСОВА РОБОТА з дисципліни Господарське право на тему: "Виконання господарських договорів та способи його забезпечення" Виконала: Студентка V курсу групи ЗПЗ №14 Бондар Олеся Василівна Залікова книжка № 1407 Перевірив: кандидат юридичних наук, доцент Лебеденко В.І. Київ - 2006 ЗМІСТ 1.ВСТУП 2. Господарські договори 3. Порядок укладання господарських договорів 4. Забезпечення виконання господарських зобов'язань § Неустойка § Порука § Гарантія § Застава § Притримання § Публічні гарантії виконання зобов'язань 5. Господарські правопорушення 6. ВИСНОВОК 7.Література 1.ВСТУП Термін «зобов'язання» досить часто вживається в різ-них значеннях. В одних випадках під ним розуміють угоду між особами, тобто договір, в інших -- обов'язок, борг певної особи. Крім того, в юридичній літературі існує поняття «зобов'язальне право», котре можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з передавання майна, виконання робіт, надання послуг, відшкодування шкоди. Норми зобов'я-зального права -- найзначніша частина цивільного законодавст-ва. У Цивільному кодексі України (далі -- ЦК) 1308 статей, з яких 706 безпосередньо присвячено зобов'язанням. Водночас загальні положення про господарські зобов'язання містяться в розд. IV Господарського кодексу України (далі -- ГК). Своєю чергою, у ГК із 418 статей майже 100 спрямовані на правове регулювання господарських зобов'язань. Отже, є всі підстави стверджувати, що існує два інститути зо-бов'язального права -- інститут цивільно-правових зобов'язань і інститут господарських зобов'язань. Основними видами господарських зобов'язань вважа-ються майново-господарські зобов'язання та організаційно-гос-подарські зобов'язання (ч. 2 ст. 173 ГК). Крім того, у ГК сформу-льовано поняття соціально-комунальних зобов'язань (ст. 177 ГК), публічних зобов'язань (ст. 178 ГК), а також господарсько-дого-вірних зобов'язань (ст. 179 ГК). Різновидом майново-господарських зобов'язань є господарсь-ко-договірні зобов'язання. Неодмінною ознакою господарсько-договірних зобов'язань є чітко визначена підстава виникнення таких зобов'язань -- господарський договір. Відповідно до ст. 179 ГК майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на під-ставі господарських договорів, є господарсько-договірними зо-бов'язаннями. Виконання зобов'язання являє собою завершальну стадію розвитку зобов'язальних правовідносин, на якій виконуються обов'язки і реалізуються суб'єктивні права. Головну роль у виконанні зо-бов'язання відіграє боржник (зо-бов'язана сторона), проте й на кредитора (управнену сторону) покладаються певні обов'язки - прийняти виконання зо-бов'язання, здійснити дії, без яких боржник не може виконати своїх обов'язків. Для боржника виконання зо-бов'язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати згідно зі змістом зо-бов'язання. Виконання зо-бов'язання може виявлятись і в утриманні боржником від певних дій. Виконанням зо-бов'язання досягається його мета, і зо-бов'язання припиняється. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зо-бов'язання належним чином відповідно до закону, договору, а за браку конкретних вимог щодо виконання зо-бов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Дана робота буде присвячена саме господарським договорам, а головне способам їх забезпечення. Звернемо також увагу на правопорушення і санкції які застосовуються у сфері господарювання за порушення зо-бов'язання. 2.Господарські договори Основною підставою виникнення цосподарсько-договірних зобов'язань є господарський договір. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів визначене в гл. 20 ГК. Між тим самого поняття господарського договору у ГК бра-кує. В.С. Щербина визначає господарський договір як майнову угоду суб'єкта господарювання з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської (комерційної) діяльності під час виробництва і реалізації продук-ції, виконання робіт, надання послуг Щербина В.С. Господарське право. - К., 2003. - С. 133 - 134.. Крім того, поняття господарського договору можна визначити виходячи зі змісту ст. 180 ГК, а саме: господарський договір є угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань як погоджених сторона-ми, так і тих, що беруться ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.При цьому треба мати на увазі, що хоч господарські договори за загальним правилом і укладаються відповідно до вимог, уста-новлених ЦК, безпосереднє укладання господарських договорів повинно здійснюватись насамперед з урахуванням особливостей, передбачених ГК, а також іншими нормативно-правовими, актами щодо окремих видів договорів. Такий специфічний порядок укладання господарських догово-рів дозволяє вести мову про деякі характерні особливості, що уможливлюють відмежування господарських договорів від циві-льно-правових. По-перше, визначальна відмінність між цивільно-правовими і господарськими договорами полягає в неоднаковому застосуван-ні принципу свободи договору. Так, якщо відповідно до ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору і виборі контраген-та, то згідно з ч. 3. ст. 179 ГК укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господа-рювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вка-зівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної впади або органів місцевого самоврядування. По-друге, сторони цивільно-правового договору (за браку за-борони в ЦК) вправі відступити від положень ЦК і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони господарського дого-вору також можуть відступити від положень ЦК, аії? вони не ма-ють права відступити від положень ГК (наприклад, суб'єкти гос-подарювання, що належать до державного сектору економіки і виконують зобов'язання, фінансування яких здійснюється за ра-хунок державного бюджету чи за кошти державного кредиту). Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що беруться ними як обов'язкові умови дого-вору відповідно до законодавства. Укладаючи господарські договори, сторони можуть визначати зміст договору на підставі: 1) вільного волевиявлення, коли сторони мають право пого-джувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не супере-чать законодавству; 2) зразкового договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання за укладення ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою зміню-вати окремі умови, передбачені зразковим договором, або допов-нювати його зміст; 3) типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим орга-ном державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; 4) договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти в разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягну-то згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, ви-знані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін по-винна бути досягнута згода. Укладаючи господарський дого-вір, сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.Строком чинності господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на підставі цього договору. Закінчення строку чинності господарсь-кого договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що трапилось під час дії договору. 3.Порядок укладання господарських договорів Загальний порядок укладання господарських договорів визначається ст. 181 ГК і є досить заформалізованим (порівняно з порядком укладання цивільно-правових договорів), а також уста-новлює завеликий строк для врегулювання можливих розбіжнос-тей між сторонами. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто через обмін листами, факсограмами, те-леграмами, телефонограмами тощо, а також способом підтвер-дження взяття до виконання замовлень, якщо законом не встано-влено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний доку-мент, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторо-на, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжнос-тей, про що робиться застереження в договорі, та у двадцятиден-ний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей самий строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена в письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або тако-го, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона--виконавець за договором, що в установленому по-рядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у за-значений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залиши-лися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважають-ся прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов го-сподарського договору, такий договір вважається неукладеним. (таким, що не відбувся). Певні різновиди господарських договорів мають свої особли-вості укладання (спрощений спосіб укладання договору, обов'яз-ковість укладання договору, відповідальність за неукладення до-говору, незастосування загального порядку укладання договору взагалі тощо). ГК установлює особливості укладання таких дого-ворів: попередніх договорів (ст. 182 ГК), договорів, що уклада-ються на підставі державного замовлення (ст. 183 ГК), договорів, що укладаються на основі вільного волевиявлення сторін, зраз-кових і типових договорів (ст. 184 ГК), господарських договорів, що укладаються на біржах, ярмарках та публічних торгах (ст. 185 ГК), організаційно-господарських договорів (ст. 186 ГК), догово-рів, що укладаються за рішенням суду (ст. 187 ГК). · Попередній договір За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язуєть-ся у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладання попереднього договору, укласти основний господарський договір на умо-вах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визна-чити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укла-дання попередніх договорів не застосовується загальний порядок укла-дання господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладання основного договору, друга сторона має право вимагати укладання такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбаче-не попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
Страницы: 1, 2
|