Якщо одна із сторін договору виконує свої обов'язки, нічого не отримуючи взамін, то такий договір безвідплатний.

Таких договорів, де дії виконуються на відшкодувальних початках, в цивільному праві більшість. Вони встановлюються у вигляді загального правила (частина 5 ст. 626 ЦКУ). Це договори купівлі-продажу, найму, підряду та ін.

4) По ступеню юридичної завершеності розрізняють договори остаточні і попередні.

Переважне число договорів носить остаточний характер, оскільки безпосередньо з них виникають обов'язки по виконанню певних робіт, надання послуг, передачі майна та ін.

Попередній договір таких обов'язків безпосередньо сам не породжує. Він лише створює обов'язок після закінчення певного часу скласти передбачений їм новий договір (ст. 635 ЦКУ). Іншими словами, попередній договір - це угода про укладення договору в майбутньому. Як приклад попереднього договору можна назвати відомий у практиці минулих років договір запродажу житлового будинку.

ЦК України розмежовує попередній договір і договір про наміри. Договір про наміри (протокол про наміри), якщо в нім не виражена прямо воля сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків (частина 4 ст. 636 ЦКУ).

5) За змістом регульованої діяльності всі договори діляться на майнові і організаційні.

Майновими є договори, направлені на регулювання поведінки осіб щодо певного блага. Їх відмінною рисою служить спрямованість на отримання майна або блага, що досягається виконанням зобов'язання.

Специфікою організаційних договорів є те, що вони призначені створювати передумови, передбачити можливості для подальшої підприємницької або іншій діяльності. Під такою точкою зору организаційним договором може бути визнаний засновницький договір, яким створюється господарське товариство.

6) Залежно від значущості договору для задоволення приватних або суспільних інтересів розрізняють звичайні (приватноправові ) договори і договори публічні.

До публічних відносять договори, де одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок з продажу товарів, виконання робіт і надання послуг кожному, хто до них звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, енергопостачання, медичне, готельне обслуговування і ін.).

Режим публічних договорів є виключенням із загального правила, яке спирається на принцип свободи договорів (ст. 633 ЦКУ). Вказане виключення є одним з випадків дії публічного начала в цивільному праві. Режим публічних договорів прямо протилежний режиму "свободи договорів", що найповніше виражає приватноправові начала, які складають основу цивільного права.

7) З урахуванням значення договору для визначення кола повноправних учасників розрізняють основні договори і договори приєднання.

Основні договори є первинною підставою виникнення певних прав і обов'язків у учасників цивільних відносин.

Сенс договору приєднання полягає в тому, що його умови визначені одній із сторін договору у формулярах або в інших стандартних формах і можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (ст. 634 ЦКУ). Це означає: "або погоджуєшся із усім, що я пропоную, або договору не буде". Тому, можливо, точнішою, ніж "приєднання", може вважатися термін "продиктований договір". Він дозволяє підкреслити обидві ознаки вказаних договорів: і те, що особа приєдналася до основного договору, не маючи можливості обговорювати його умови, і те, що вона вимушена була внаслідок якихось причин поступити саме таким чином.

Юридична практика, особливо у сфері господарської діяльності, досить широко використовує договори приєднання, що і зумовило введення такого виду договорів до ЦК України.

8) Залежно від суб'єкта, який набуває право за договором, розрізняють договори на користь кредитора і договори на користь третьої особи.

Договір на користь кредитора - це типовий цивільно-правовий договір, який заснований на врахуванні інтересів учасників майбутнього зобов'язання.

Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, встановленої або не встановленої в договорі (ст. 160 ГК України). Наприклад, таким є договір страхування життя і деякі інші цивільно-правові договори.

9) Залежно від цілей укладення розрізняють такі групи цивільно-правових договорів:

· договори про передачу майна у власність або для встановлення іншого речового права (купівля-продаж, постачання, контрактація, позика, міна, дарування, застава, постачання енергоресурсів і ін.);

· договори про передачу майна в тимчасове користування (майновий найм, оренда, житловий найм, побутовий прокат, безвідплатне користування майном, лізинг і ін.);

· договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, договір на виконання проектних і розвідувальних робіт, договір на виконання аудиторських робіт);

· договори про передачу результатів творчій діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науково технічної продукції і тому подібне);

· договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, збереження, про посередницькі послуги, довічне утримання, кредитний договір і ін.);

· договори про спільну діяльність (засновницький договір, угоди про науково-технічну співпрацю).

При цьому слід звернути увагу на ту обставину, що пропонований перелік не є вичерпним, оскільки принцип свободи договору припускає можливість укладення будь-якого договору, прямо не забороненого законом.

10) Своєрідною є класифікація цивільно-правових договорів з врахуванням приналежності їх до певного типу або різновиду.

Так, договори купівлі-продажу і міни розрізняються як певні договірні типи; роздрібна купівля-продаж -- це різновид того договірного типу, який іменується купівлею-продажем; договір, по якому одна річ обмінюється на іншу з певною грошовою доплатою, є змішаним договором, який з'єднує в собі елементи двох договірних типів, - міни і купівлі-продажу.

2.3 Зміст зовнішньоторговельного контракту

В господарській діяльності малих підприємств, фізичних осіб-підприємців доводиться часто укладати договори або контракти купівлі-продажу. Як різновид письмового договору зовнішньоторговельний контракт купівлі-продажу має певну структуру і зміст, які розроблялися впродовж тривалого часу в ході розвитку і вдосконалення міжнародної комерційної практики, для забезпечення якої такий вид контракт і був створений.

В результаті зовнішньоторговельний контракт придбав певною мірою стандартний, уніфікований вигляд, в якому він застосовується і в даний час. З цієї ж причини, контрактом є достатньо традиційний, консервативний документ, який не слід "виправляти" і "спрощувати", якщо якесь формулювання здається надмірно "довгим" або застарілим.

Структура зовнішньоторговельного контракту, (як і будь-якого іншого письмового договору) є розташовані в певній послідовності один за одним і пронумеровані контрактні умови (положення), кожне їх яких є самостійним (окремим) розділом, який регулює конкретне питання, пов'язане з виконанням зовнішньоторговельної операції. Таких контрактних умов - розділів в тексті зовнішньоторговельного контракту зазвичай буває від 11 до 15.

Послідовність розташування контрактних умов в класичному варіанті повинна відповідати принципу "від загального до приватного", коли спочатку розглядаються умови, які містять загальні, початкові відомості і дані (що, скільки, якої якості, за якою ціною, на яких умовах/базисі/продається), а потім, умови, які відповідають на питання, як практично здійснити операцію (передача-приймання товару, умови платежу/розрахункові операції/, транспортні умови, штрафи і претензії, арбітраж/суд/та ін.).

Контрактні умови, перш за все підрозділяються на умови обов'язкові і додаткові, з яких найбільше значення мають перші.

Обов'язкові контрактні умови - це мінімально необхідний набір умов (положень), які регулюють найбільш важливі, принципові питання, пов'язані з виконанням правочину, і тому завжди обов'язково містяться в тексті контракту, оскільки відсутність (або неточний, некоректний виклад) хоч би одного з них приводить до того, що операція стає важко здійснимою, а іноді, нездійснимою взагалі.

Іншими словами, це та база, основа, без якої контракт не може вважатися зовнішньоторговельним контрактом купівлі-продажу в загальновизнаному сенсі цього слова. При цьому слід мати на увазі, що нормальний зовнішньоторговельний контракт не повинен обмежуватися і не обмежується набором тільки обов'язкових умов. У нім традиційно містяться так само й додаткові умови, тобто "надмінімум", який покликаний в максимальному ступені полегшити виконання правочину, передбачивши, по можливості, всі нюанси, які можуть зустрітися в ході її виконання.

2.3.1 Обов'язкові умови зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу

Зовнішньоторговельний контракт починається з ввідної частини, передуючої основному тексту і має зазвичай наступний зміст:

1. Найменування контракту повинне бути ідентичним назві правочину, закріпленій в законі, якому сторони підпорядкували свій договір.

2. Дата і місце укладення (підписання) контракту.

3. Найменування сторін. У преамбулі указується повне фірмове (офіційне) найменування сторін - те, під яким вони зареєстровані в торговому реєстрі своєї країни. Арбітражній практиці відомі випадки, коли недобросовісний учасник правочину, використовуючи неточності у формулюванні свого найменування, намагався відмовитись від відповідальності за порушення договору, посилаючись на те, що він не є стороною правочину. Далі позначається правовий статус (організаційно-правова форма) і місцезнаходження (країна, місто) сторін.

4. Особи, що підписали контракт. Особливо важливо вказати повноваження осіб, виступаючих як сторони договору і підписують контракт, оскільки надалі можливе заперечування правочину, укладеного особою, яка діяла з перевищенням своїх повноважень.

5. Предмет контракту (позначення товару і послуг, що є предметом купівлі-продажу, плюс посилання на його якість - звичайна вказівка відповідного стандарту - національного або міжнародного, оскільки якість, як така, невіддільна від поняття "товар" і так же є обов'язковою умовою контракту).

6. Кількість і терміни постачання.

7. Ціна (причому, ціна може бути як визначеною, так і визначною, у другому випадку, в контракті повинен бути, принаймні, передбачений порядок визначення ціни, що дозволяє точно встановити її на дату, обумовлену в контракті).

8. Базисні умови поставки згідно ІНКОТЕРМС 2000. (FOB, СIF, CFR, FAS і ін.).

9. Умови платежу (порядок здійснення розрахунків за поставлений товар).

10. Гарантії (наприклад, для контрактів на машини і устаткування, ремонтні, монтажні і будівельні роботи).

11. Санкції і рекламації (порядок пред'явлення претензій і штрафів).

12. Арбітраж (умова про судовий розгляд спорів).

13. Підписи сторін (умова необхідна для того, щоб контракт набув чинності і придбав статус юридично дійсного документа).

В свою чергу, ключовими і особливо важливими умовами з вище перелічених є базисні умови постачання і умови платежу, (регулюють найбільш важливі питання правочину - рівень цін, умови транспортування товару, схема і порядок розрахунків), які слід оформляти особливо ретельно, оскільки будь-яка неточність або неповнота викладу вже точно, неминуче, приведе до того, що виконання контракту виявиться скрутним або навіть неможливим. Необхідно відзначити, що спеціального законодавчого акту, регулюючого питання про обов'язкові умови зовнішньоторговельного контракту, - не дивлячись на велику потребу в документі такого роду - в нашому законодавстві до цих пір немає. Перелік окремих умов договору купівлі-продажу що міститься в ЦКУ, ніяк не можна вважати достатнім, оскільки зовнішньоторговельний контракт, як вже наголошувалося, - документ особливий, специфічний, і тому вимагає окремого (спеціального) законодавчого регулирования.

2.3.2 Додаткові (можливі) умови зовнішньоторговельного контракту

1. Якість товару (умова, яка розшифровує, деталізує відомості про якість, вказані в "Предметі контракту");

2. Упаковка і маркіровка;

3. Передача-приймання товару;

4. Транспортні умови (регламентують технічні питання, пов'язані з транспортуванням товару);

5. Форс-мажор, або обставини непереборної сили;

6. Інші умови (набір підсумкових, завершальних формулювань, що регламентують питання, пов'язані з виконання контракту і пост - контрактними відносинами).

Всі контрактні умови, крім того, можна розділити на умови типові і індивідуальні, з яких перші носять універсальний характер і є набором загальноприйнятих, стандартних формулювань, переносимих з контракту в контракт без якихось істотних змін або взагалі без змін, а другі властиві тільки даному конкретному правочину, даному конкретному контракту (найменування Продавця і Покупця, предмет контракту, його кількість і якість, терміни постачання, ціна, і ін.).

2.4 Типові помилки при складанні зовнішньоторговельного контракту

Контракт міжнародної купівлі-продажу товарів є найбільш зовнішньоекономічною операцією, яка частіше зустрічається, застосовується в практиці діяльності українського малого бізнесу. Його складання вимагає спеціальних знань і навиків, обліку спеціальних особливостей зовнішнього ринку, який істотно відрізняється від внутрідержавного. При укладенні контракту і визначенні його змісту необхідно враховувати ряд моментів.

Вступаючи в переговори з міжнародним партнером про укладення контракту, українські підприємці нерідко не перевіряють ні правового статусу партнера (що юридично він собою представляє, де зареєстрований, який об'єм його правоздатності), ні його фінансового положення і комерційної репутації, ні повноважень його представника на укладення контракту. В ряді випадків це приводить до неможливості отримати оплату за поставлені експортні товари або добитися повернення виплачених сум за імпортні товари, які або взагалі не були поставлені, або поставлені не в повному об'ємі або з істотними недоліками. Зустрічаються і випадки, коли безуспішними виявляються спроби знайти зарубіжного партнера для вручення йому позовних матеріалів і повістки про виклик його в арбітраж або господарський суд. В контракті або взагалі не вказувалися юридичні адреси сторін, або містилася фіктивна юридична адреса зарубіжного партнера, або замість нього була поштова адреса для напряму кореспонденції до запитання.

При аналізі тексту контракту, представленого позивачем в Арбітраж по одному із спорів, з'ясувалося, що в преамбулі контракту найменування зарубіжного партнера відрізняється від вказаного в розділі "Юридичні адреси сторін". Як виявилось, фірма під найменуванням, вказаним в преамбулі контракту, не зареєстрована в торговому реєстрі і відповідно не визнається юридичною особою країни, названої як її місцезнаходження. Та ж фірма, юридична адреса якої вказана в контракті, категорично заперечувала, що нею укладений контракт з позивачем.

При складанні контракту нерідко не враховується, що відносини сторін визначаються не тільки умовами контракту, але і нормами застосовного права. Невідповідність контракту або якої-небудь його умови імперативним розпорядженням закону нерідко приводить до визнання контракту в цілому, або окремих його частин недійсними (наприклад, при недотриманні форми контракту або змін чи доповнень до нього). Іноді виявляється неможливим використовувати передбачену контрактом умову. Наприклад, право, яке діє у Великій Британії і США, не допускає реалізації за допомогою суду або арбітражу договірної умови про сплату штрафу. Для українського підприємця часто несподіваним виявляється, що пропуск у контракті відновлюється за допомогою норм застосовного права, коли в контракті відсутня умова з якого-небудь питання. При розгляді одного спору, український покупець, заперечуючи проти вимог зарубіжного продавця про відшкодування йому збитків, викликаних порушенням контрактних умов покупцем, заявив, що він повинен бути звільнений від відповідальності, оскільки контракт передбачає лише положення про відповідальність продавця.

При складанні контракту не завжди береться до уваги те, що є істотні розбіжності у вирішенні одних і тих же питань в праві різних держав, а тому необхідно знати, правом якого з них регулюватимуться відносини по конкретному контракту. Так, зокрема, відповідно до російського, німецького і болгарського права включення в контракт умови про штраф за загальним правилом не позбавляє права вимагати відшкодування збитків в частині, не покритій штрафом. В той же час, право Польщі і Чехії виходить з того, що договірний штраф визнається винятковою неустойкою, тобто збитки, які перевищують штраф, не можуть бути за загальним правилом стягнуті. У праві Франції неустойка також визнається винятковою, але судді надано право змінити суму неустойки, якщо вона дуже висока або низка. Як наголошувалося вище, у Великій Британії і США умова про договірний штраф взагалі не може бути реалізована в судовому або арбітражному порядку.

Вельми часто допускаються неточності при застосуванні в контрактах торгових термінів, які склалися в практиці міжнародної торгівлі, які визначають базисні умови постачання. Так, призначений для водних перевезень торговий термін "CIF" нерідко застосовується при використанні сухопутних видів транспорту (залізничного, автомобільного). За відсутності в контракті положень, які роз'яснюють, що сторони в даному випадку мали на увазі, виникають труднощі при вирішенні спорів, зокрема з питання про момент, в який товар вважається поставленим, і про момент переходу ризику з продавця на покупця.

При формулюванні умови про обставини, що звільняють від відповідальності (так званих "форс-мажорних обставин"), нерідко не враховуються наслідки того або іншого формулювання, що призводить до зниження або підвищення майнової відповідальності відповідної сторони контракту. Мають місце і випадки, коли в контракті недостатньо чітко формулюється умова про порядок вирішення спорів.

Висновки

На жаль, багато підприємців при веденні малого бізнесу не замислюються про закон, свої права і обов'язки. Не знають, як захистити і відстояти своє право на що-небудь, як застосовувати закон в своїх інтересах. Не звертаються за допомогою в юридичні консультації, вважаючи, небезпідставно, що це їм не доступно.

Підписання неграмотно складеного договору загрожує його учасникам наступними проблемами:

· Договір може бути визнаний недійсним.

· Договір може бути визнаний непоміщеним.

· Договір може привести до неможливості отримання від контрагента очікуваного результату, не передбаченого або передбаченого договором недостатньо повно.

· Договір може обтяжити сторони невиправданим податковим навантаженням.

Хотілося б мати чітко сформульоване законодавство, щоб Закон працював реально і недосконалість закону не змогли використовувати неохайні люди в своїх корисливих цілях.

Світогляд - погляд на світ, суспільство, його розвиток - повинен спиратися на об'єктивну реальність. У розвитку суспільства об'єктивною реальністю є, перш за все, - Закон.

Список використаних джерел

1. "Цивільний кодекс України" із змінами від 07.07.2010р №435-15;

2. Закон України "Про господарські товариства" із змінами від 30.2004.2010р. №1576-12;

3. Закон України "Про підприємництво" із змінами від 19.06.2009р. №698-12

4. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с.

5. Інтернет http://www.miripravo.ru/forms/china/0.htm

6. Інтернет http://forms.findlaw.com/llc_forms.html

7. Інтернет http://www.ubsjournal.com/lowbusiness/1169-small-business

8. Інтернет http://advokat-miller.ru/germ.htm?id=477.

Страницы: 1, 2, 3