| орми права за методом правового регулювання (чи за формою закріплення бажаного поводження суб'єктів права) -- імперативні та диспозитивні.Імперативні -- норми, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії, що не допускають ніяких відхилень від вичерпного перерахування прав і обов'язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.Диспозитивні -- норми, що передбачають державою варіант поводження, але надають можливість сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов'язки в окремих випадках. Вони заповнюють відсутню угоду і діють тільки тоді, коли сторони регульованих відносин не установили для себе іншого правила, не домовилися по даному питанню (розпізнаються по формулюваннях: «при відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлене в договорі» і ін.). Інакше: диспозитивні норми надають волю вибору поводження.Норми права за характером впливу на особистість -- заохочувальні та рекомендаційні.Заохочувальні -- норми, що встановлюють міри заохочення за схвалюваний державою і суспільством варіант поводження суб'єктів, що полягає в сумлінній і продуктивній праці (напр., правила виплати премій).Рекомендаційні -- норми, що установлюють варіанти бажаного з погляду держави поводження суб'єктів.Норми права за субординацією в правовому регулюванні -- матеріальні та процесуальніНорма матеріального права -- норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливе рішення справи по суті. Наприклад, не можна здійснювати вбивство.Норма процесуального права -- норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливе рішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків у суд і т.п.Призначення процесуальної норми -- установити процедуру, «регламент» здійснення прав чи виконання обов'язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права.Норми процесуального права похідні від норм матеріального права: процесуальні норми регулюють уже не фактичні, а юридичні зв'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у правовідносинах, потрібні для реалізації норм матеріального права.Норми процесуального права мають подвійну обумовленість:-- матеріальними умовами життя суспільства;-- особливостями норм тієї галузі матеріального права, з якою вони тісно зв'язані і потреби якої обслуговують.Усі розпорядження процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначається найбільш доцільний порядок здійснення правотворчої, правозастосовчої , правоохоронної, установчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпоряджень процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції.Розпорядження процесуальних норм, як правило, адресуються суб'єктам, що наділені владними повноваженнями по застосуванню норм матеріального права (слідчим, суддям, прокурорам і ін.).Таким чином, норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права:-- змістом, що виражається у своєрідності їхніх розпоряджень;-- особливостями адресата;структурою побудови.Норми права по суб'єктах правотворчості -- норми органів представницької влади, норми глави держави, норми органів виконавчої влади та норми суспільних об'єднань, комерційних організацій, трудових колективів підприємств.Норми права за дією в просторі -- загальні (загальнодержавні) та місцеві (локальні).Норми права за дією в часі -- постійні (норми невизначеної в часі дії) та тимчасові (норми визначеної в часі дії).Норми права за дією на коло осіб -- загальні (діють на всіх однойменних суб'єктів, наприклад, на всіх громадян), спеціальні (діють на певну групу однойменних суб'єктів, наприклад, тільки на студентів) та виняткові (у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів).Норми права за функціональною спрямованістю (за функціями права) -- (правила поведінки) та о (стражі порядку).Регулятивні норми установлюють права й обов'язки суб'єктів (наприклад, норма, що закріплює правомочності власника: володіння, користування, розпорядження, чи норма, що визначає порядок вступу до шлюбу).Охоронні норми установлюють способи юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, закріплених у регулятивних нормах (наприклад, норма Кримінального кодексу про відповідальність за вбивство).Регулятивні норми права за характером розпоряджень, що містяться в них -- дозволяючі (уповноважувальні), зобов'язуючі та забороняючі.Дозволяючі -- норми, що вказують на можливість робити визначені дії, що наділяють суб'єктів визначеними правами (напр., подавати позов у суд, одержувати пенсію, розпоряджатися майном чи право батьків вимагати повернення дітей від будь-якої особи, що утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення). Ці норми містять у своєму тексті слова: «вправі», «має право», «може».Зобов'язуючі -- норми, що вказують на необхідність робити визначені дії, що наділяють суб'єктів визначеними обов'язками (напр., представляти митниці необхідні для митного контролю документи; заповнювати і вчасно подавати в податкову інспекцію декларацію про доходи). Ці норми містять слова «зобов'язаний», «повинний».Забороняючі -- норми, що вказують на необхідність утримуватися від здійснення дій визначеного роду, що встановлюють заборони (напр., не повідомляти стороннім особам про факт усиновлення дитини; особам, що не досягли 18 років, забороняється бути опікунами і попечителями; забороняється зловживати владою). Ці норми супроводжуються словами «забороняється», «не вправі», «не може».Крім зазначених видів загальних норм права, маються так називані спеціалізовані (похідні) норми. Це -- нетипові правові розпорядження, тобто розпорядження «нестандартного» характеру, у яких відсутні ті чи інші властивості, ознаки, об'єктивно властиві класичний моделі норми права. 2. Поняття статті нормативно правового акту, її змістЗовнішнє вираження правових норм -- це їхнє закріплення в офіційних документах, тобто в нормативних правових актах. Нормативний правовий акт -- одне з основних джерел права в сучасному світі. Більшість правових норм, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини, містяться саме в нормативних правових актах. Правові звичаї, судові й адміністративні прецеденти відіграють допоміжну роль у регулюванні суспільних відносин. Класифікація нормативних правових актів залежить від вибору критерію. За суб'єктами правотворчості виділяються акти органів представницької влади (закони, постанови, рішення) і органів виконавчої влади (укази, постанови, накази); за юридично чинністю -- законодавчі і підзаконні; за ступенем систематизації -- прості і кодифіковані; за сферою дії -- федеральні, акти суб'єктів Федерації, акти органів місцевого самоврядування, локальні нормативні акти; за часом -- постійні і тимчасові Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права: Учебное пособие. -- М.: Юрист, 1999. -- с.196.. Основні структурні елементи нормативно-правового акта Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. -- Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. -- с.340.: 1. Преамбула -- вступна частина загальний вступ без статей (не утримуючий норм права), у якому дається обґрунтування закону, визначаються мета, задачі і часом формулюються вихідні світоглядні положення. Зараз преамбули в законах зустрічаються рідко; 2. Пункти, статті -- містять вихідні одиниці нормативно-правового акта -- нормативні розпорядження. Через нормативне розпорядження стаття співвідноситься з нормами права. Статті можуть підрозділятися на частині, а пункти на абзаци і підпункти. І статті, і частини, з яких вона складається, прийнято позначати скорочено початковими буквами: статті -- «ст.», а частини (абзаци)
статей -- «ч.». Статті в законах нумеруються, нерідко нумеруються і частини (абзаци) статей, тоді вони, як правило, називаються пунктами; 3. Глави -- маються у великих за обсягом нормативно-правових актах; 4. Розділи -- поєднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація, коли статті, пункти поєднуються в розділи, а розділи -- у глави; 5. Частини -- найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, у кодексах. Так, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс підрозділяються на дві частини: Частина Загальна і Частина Особлива. Основний структурний елемент нормативного акта -- стаття. Співвідношення норми права і статті закону залежить від рівня розвитку галузі, задуму законодавця, розвиненості юридичної техніки. Розташування норм права в статтях нормативно-правового акта: 1) звичайно правова норма укладена в одній статті, чим полегшується її сприйняття; 2) у ряді випадків для вираження складної норми права потрібно кілька статей; 3) іноді в одній статті міститься кілька норм права. Навіть у випадках, коли юридична норма і стаття закону (нормативно-правового акта) не збігаються за обсягом, остання завжди є логічно (і граматично) завершеним реченням, яке виражає певне нормативне судження, «деонтичну» (зобов'язальну) думку законодавця. Тому змістом будь-якої статті закону є так чи інакше припис законодавця (котрий, як було з'ясовано, може не «дорівнювати» юридичній нормі в її повному, тобто триелементному обсязі). Нормативно-правовий припис -- вміщене у статті нормативно-правового акта логічно і граматично завершене деонтичне судження загального характеру. Отже, стаття нормативно-правового акта може виступати зовнішньою формою як юридичної норми (зрідка -- у повному обсязі, а частіше -- у неповному), так і юридично-нормативного припису, за допомогою якого ця норма «організовується», будується. Такий припис, складаючи первинну клітину змісту законодавства, не може відображати менше двох структурних елементів юридичної норми -- або гіпотези й диспозиції, або ж гіпотези і санкції Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. -- К.: Атіка. -- 2001. с. 125.. Крім юридичних норм або їх частин -- юридичних приписів,-- в окремих статтях нормативно-правового акта можуть вміщуватись і ненормативні (недеонтичні) судження правотворчого органу (наприклад, констатації певних історичних ситуацій, станів, правотворчі цілі, завдання законодавства тощо). Тому із цієї причини система законодавства (як система нормативно-правових актів) і система права (як система державно-обов'язкових правил поведінки загального характеру) не однакові за обсягом: перша -- ширша, більш "об'ємна" аніж друга. 3. Способи викладання норм права у статтях нормативно-правових актів За повнотою викладу норм права в статтях нормативно-правових актів розрізняють форми (способи): повна (пряма), відсильна, бланкетна. Повна. У статті містяться всі необхідні елементи норми права без відсилань до інших статей. Наприклад, у ст. 99 Житлового кодексу України зазначено: У випадку припинення дії договору наймання житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднаймання), піднаймач і члени його родини (а також тимчасові мешканці) зобов'язані негайно звільнити займане приміщення. У випадку відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що грозять обвалом, -- в адміністративному порядку. Відсильна. У статті містяться не всі елементи норми права, але є відсилання до інших статей цього акта, де маються відсутні відомості. Наприклад, ст. 138 «Оголошення розшуку обвинувачуваного» Кримінально-процесуального кодексу України говорить: Якщо місце перебування особи, у відношенні якої винесена постанова про залучення її в справі в якості обвинувачуваного, не встановлено, слідчий оголошує розшук. При наявності основ, передбачених у ст. 155 дійсного Кодексу, слідчий може обрати у відношенні розшукуваного обвинувачуваного запобіжний захід у виді утримання під вартою. Бланкетна. У статті міститься відсилання не до якогось конкретного нормативного розпорядження даного закону, а до іншого нормативному акту. Такого роду стаття являє собою «бланк», що заповнюється іншим законом, джерелом права. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. указуються: «Відносини застави, не передбачені цим законом, регулюються іншими актами законодавства України». Якими актами? Про це в ст. 2 конкретно не сказано, і загальним «бланкетним» образом передбачена можливість регулювання заставних відносин іншими актами законодавства України. Форми (способи) викладу норм права в статтях нормативно-правових актів за рівнем узагальнення Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. -- Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. --
с. 316-317.: казуїстична -- зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, шляхом визначених фактів, випадків, ознак і ін.; абстрактна -- зміст норми розкривається загальними, абстрактними, не індивідуалізованими поняттями. Висновки Норма права -- це загальнообов'язкове, певне-формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), установлене чи санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, що офіційно закріплює міру волі і справедливості відповідно до суспільними, груповими й індивідуальною інтересами (волею) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примуса. Можна зробити висновки, що норма права є мірою волі і справедливості; є результатом владної діяльності держави, що складає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у цивільному суспільстві; має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване до необмеженого числа індивідуально невизначених суб'єктів і розраховано на багаторазовість застосування при визначених життєвих обставинах. Правові норми в сучасному світі дуже різноманітні, оскільки вони відбивають весь строкатий спектр суспільних відносин, всю розмаїтість типових життєвих ситуацій. Для виявлення характерних рис конкретних правових норм, їхнього місця і функціональної ролі в системі права їх класифікують. Підстави таких класифікацій усілякі. Нормативно-правовий акт -- офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Чи інакше: акт правотворчості, що містить юридичні норми. Основний структурний елемент нормативно-правового акта -- стаття. Співвідношення норми права і статті залежить від рівня розвитку галузі, задуму законодавця, розвиненості юридичної техніки. Змістом будь-якої статті є припис законодавця. стаття нормативно-правового акта може виступати зовнішньою формою як юридичної норми, так і юридично-нормативного припису, за допомогою якого ця норма «організовується», будується. Література Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права: Учебное пособие. -- М.: Юрист. -- 1999. -- 272 с. Теория государства и права / Под ред. А.Б. Венгерова. -- М.: Норма -- 1995. -- 420 с. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. -- М.: Норма. -- 2000. --
552 с. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. -- Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. -- 704 с. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. -- М.: Юрист. -- 1995. -- 545 с. Леушин В.И. Юридическая практика в системе общественных отношений. -- Красноярск. -- 1987. -- 435 с. Перевалов В.Д., Югов А.А. Проблемы теории и практики законотворческого процесса в Российской Федерации // Российский юридический журнал. -- 1993. -- №2. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. -- К.: Атіка. -- 2001. -- 176 с.
Страницы: 1, 2
|
