Негативні обставини при розслідуванні злочинів

1

Негативні обставини при розслідуванні злочинів

7.060101 Правознавство

Дипломна робота на здобуття

освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”

Зміст

Вступ

Розділ І. Витоки та розвиток уявлень про негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів

1.1. Історичні витоки знань про негативні обставини

1.2. Розвиток уявлень про негативні обставини

1.3.Значення негативних обставин в процесі розслідування злочинів

Розділ ІІ. Аналіз негативних обставин як відображень супутніх вчиненню злочину ситуаційних та побічних процесів і визначення їх поняття

2.1. Механізм утворення негативних обставин

2.2. Поняття негативних обставин

2.3. Класифікація негативних обставин

Розділ ІІІ. Основні форми встановлення негативних обставин при провадженні в кримінальних справах

3.1.Місце негативних обставин в процесі доказування

3.2. Форми процесуальної діяльності, спрямовані на виявлення негативних обставин

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Побудова України, як правової держави, про що зазначено у статті 1 Конституції України, безпосередньо пов'язана з подальшою результативною діяльністю її правоохоронних органів і суду на шляху протидії злочинності та її ліквідації. На сучасному етапі державотворення України, від вирішення цього завдання залежить забезпечення її безпеки та суверенітету. У світлі цього завдання науки кримінального процесу і криміналістики та інші суміжні галузі юридичних знань виконують основну задачу по виробленню кардинальних проблем щодо процесуального врегулювання і запровадження в практику судочинства досягнень криміналістичної техніки, тактики і методики розслідування різноманітних видів злочинів. Здійснення поставленого реаліями сучасного суспільного і державного життя завдання пов'язано з подальшим вдосконаленням діяльності органів дізнання та попереднього слідства, підвищенням оперативності і якості розслідування злочинів, а також належним розглядом судами кримінальних справ.

Необхідною умовою ефективного виконання правоохоронними органами своїх функцій, пов'язаних зі здійсненням кримінального судочинства, виступає організація їх діяльності на виключно науковій основі, яка передбачає поглиблене вивчення цілого ряду питань кримінального процесу та криміналістики, що стосуються проведення різних слідчих дій і розслідування окремих видів злочинів з врахуванням використання негативних обставин.

Питання про негативні обставини і їх роль в слідчій практиці в навчальній літературі та інших наукових працях криміналістів освітлене недостатньо. У криміналістичній і кримінально-процесуальній літературі зустрічаються повідомлення та дослідження на цю тему, однак увага авторів акцентується, якщо не достатньо, тоді - односторонньо. У зв'язку з цим можна зробити висновок, що в теорії криміналістики процес формування поняття “негативні обставини” не завершений, оскільки останнє пов'язують тільки з протиріччями між об'єктивно існуючими фактами і суб'єктивною уявою про них. Тобто, наявність або відсутність негативних обставин ставиться у залежність від суб'єктивної оцінки слідчим наявного зібраного матеріалу, нехтуючи реально існуючими закономірностями перебігу механізму злочинних діянь та ситуаційній побічні процеси як наслідок супутніх йому явищ, діянь тощо, відображеннями яких і виступають негативні обставини. Іншими словами, негативні обставини розглядаються, здебільшого, тільки у зв'язку з раніше сконструйованою версією, як ймовірним поясненням суті минулої події або окремих її елементів. Саме з таких або схожих позицій, здебільшого, пояснювалась суть негативних обставин, такими вченими -криміналістами як Г.Гросс, А.Вайнгарт, Б.П.Бразоль, І.М.Якімов, В.І.Громов, М.Лаговієр, М.Д.Вороновський, П.І.Тарасов-Радіонов, О.Р.Ратінов, Г.А.Глассон, Б.М.Комаринець, С.І.Тихенко, М.О.Селіванов, В.І.Теребилов, В.И.Колмаков, О.М.Васильєв, М.П.Шаламов, В.О.Коновалова, Р.С.Белкін, А.І.Вінберг, С.І.Медведєв, В.А.Овечкін, В.С.Бурданова та інші.

Однак, опубліковані праці перелічених вчених за всіма критеріями не охоплюють названої проблеми, яка через свою складність і багатоплановість потребує подальшого дослідження. У літературі зовсім не висвітлені дані слідчої практики про ефективність використання багатьох із зарекомендованих в криміналістиці методів і засобів пізнання, зокрема, негативних обставин і про вплив останніх на процес встановлення істини у розслідуваних кримінальних справах. Не розглянуті різновиди негативних обставин і необхідність та законодавче врегулювання можливостей й засобів їх фіксації і засвідчення в фокусі розуміння суті негативних обставин як реальних явищ у вигляді матеріальних і ідеальних ( нематеріальних ) слідів зі специфічною формою зв'язку з розслідуваною подією.

Все це свідчить про актуальність дослідження питань, пов'язаних з вченням про негативні обставини і їх роль у розслідуванні злочинів та підвищенням ефективності використання сучасних методів та засобів криміналістики та інших суміжних наукових знань в практиці кримінального доказу з використанням відомостей про ці обставини.

Розділ I Витоки та розвиток уявлень про негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів

1.1. Історичні витоки знань про негативні обставини

В 1892 р. австрійський вчений Ганс Гросс ( 1847-1915 р.р.) видав фундаментальну працю з питань розслідування злочинів під назвою ”Посібник для судових слідчих, як система криміналістики”, з якою пов'язують заснування західноєвропейської криміналістики. В цій праці вперше в літературі цього часу звернули увагу на важливість виявлення при розслідуванні злочинів негативних обставин і їх дослідження. В зв'язку з цим Г.Гросса можна вважати основоположником розвитку уявлень про ”негативні обставини” і визначення їх поняття в кримінальному судочинстві і криміналістиці [35, c.56].

У даній та інших працях Г.Гросс виділяв три групи обставин, які мають вирішальне значення у викритті як неправдивої картини злочину (інсценування), так і неправдивих показань: протиріччя, прогалини та недоречності, які виявляються під час огляду місця події і допиту. Він писав, що під час огляду місця події “…цілком мимовільно наштовхуєшся на протиріччя, прогалини і недоречності, якщо тільки поступово переходиш від загального до окремого, від причини до наслідку … у цьому випадку всі ухили від правди в обстановці події, як у дзеркальному відображенні, згодом дадуться взнаки під час детального опису цієї обстановки. Такими “ухиленнями” від природи” в обстановці події будуть ті недоречності і неприродності, які мають місце у випадку, коли ця обстановка була створена обманним шляхом так, немовби вона дійсно мала місце” [33, с.123]. Г.Госс надавав однаково важливого значення всім трьом групам обставин, що виявляються в процесі розслідування злочинів, розглядав важливого значення всім трьом групам обставин, що виявляються в процесі розслідування злочинів, розглядав їх в єдності і нерозривному зв'язку. Він, наприклад, писав, що відсутність слідів крові, але наявність ознак її змивання “... рівносильно встановленню наявності самих слідів, повздовжні смуги на тілі чи одязі трупа свідчать про його переміщення, відсутність опори поряд з повішеним свідчить про вбивство і т.д.” [33, с.54].

Дещо по-іншому розглядав ці питання А.Вайнгарт. Він не визначив поняття “негативні обставини”, але відносив їх до непрямих (побічних) доказів. До непрямих доказів, що викривають злочинця, він відносив:

предмети, які залишені на місці злочину, можуть також свідчити про намір злочинця спрямувати слідство по хибному шляху;

невідповідність слідів, які підтверджують алібі та інші матеріали справи;

невідповідність слідів уявному способу проникнення: ”Сліди, утворені особою, яка знаходиться всередині, повинні безсумнівно бути іншими ніж ті, які утворені особою, яка знаходиться ззовні”;

“фізичні наслідки діянь у винної особи” у вигляді подряпин, порізів, плям на одязі і т.д.;

психічні наслідки діянь у вигляді визнання вини (хвилювання, острах, збентеження і т.д.), а також обізнаності про обставини справи [20, с.76].

Наведений перелік свідчить, що не всі обставини, які А.Вайнгарт відносить до непрямих (побічних) доказів, що викривають злочинця, будуть такими в їх теперішньому розумінні. Разом з тим в конкретних умовах всі вони в процесі доказування можуть виступати непрямими (побічними) доказами.

Слід зауважити, що Г.Гросс і А.Вайнгарт рекомендували при складанні протоколу огляду місця події фіксувати відсутність слідів, “наявність яких можна було б чекати, виходячи з властивостей наявної події” [24, с.296]. Зі сказаного не варто робити висновок про те, що Г.Гросс і А.Вайнгарт розглядали негативні обставини як обставини “відсутності”, оскільки вони підкреслювали необхідність фіксування відсутності слідів лише як одну з особливостей місця події. З цього приводу Г.Гросс так і писав: “Слід звертати увагу і на заперечливі дані тому, що, з одного боку, вони можуть привести до позитивних результатів, а з іншого - заспокоїти читача в тому, що ці дані не були залишені без уваги” [25, с.45].

Отже, терміну “негативні обставини в його сучасному значенні у Г.Гросса і А.Вайнгарта відповідали поняття, які охоплювали декілька груп явищ, що не зводились тільки до заперечливих відомостей. У той же час викриття інсценіровок Г.Гросс пов'язував з протиріччями, прогалинами і недоречностями, які виявляються в процесі розслідування злочинів, а А.Вайнгарт - з непрямими доказами, які викривають злочинця.

Б.Л.Бразоль, Р.А.Рейс, С.Н.Трегубов, не визначаючи поняття негативних обставин, при висвітленні тактики і методики розслідування також вказували на обставини, що сприяють встановленню механізму злочину, свідчать про інсценування події чи окремих її слідів. До їх числа вони відносили невідповідність між окремими деталями у загальній картині місця події, відсутність крові поряд з трупом, синці і крововиливи на тілі, положення рук трупа і т.д. [27, с.65].

У перших посібниках і статтях радянських авторів про розслідування злочинів термін “негативні обставини” не був загальноприйнятим. Наприклад, В.Громов і М.Лаговієр називали їх “симулятивним фактором” [40, с.87], “недоречностями” [32, с.98] ; С.Г. Кривицький застосовував термін обставини “симулятивної властивості” [56, с.123]; М.Є.Євгеньєв вважав, що негативні обставини є заперечуючим фактором [43, с.76], а С.Г.Познишев - невідповідністю даного факту деяким іншим обставинам [31, с.54].

Одним із перших термін “негативні обставини” застосував професор І.М. Якімов. Він писав, що в протоколі огляду місця події повинні бути відображені всі особливості, властиві такому огляду або, навпаки, які є невластивими йому, раптовими. До останніх можна віднести, так звані, “негативні або заперечливі обставини”, тобто такі, які за певних умов і за звичним рухом події завжди повинні бути наявними, але в даному випадку чомусь не спостерігались. Саме І.М.Якімов було введено термін “негативні” для позначення обставин, які були названі в російському перекладі праць Г.Гросса “заперечливі”, і початково використовувався ним для виділення “відсутніх” обставин, які є підмножиною ширшого кола явищ, “раптових” у даному випадку. Пізніше І.М.Якімов використовував цей термін для позначення всієї сукупності “раптових” обставин, вказавши, що негативні обставини “порушують нашу звичайну уяву про щось, що незмінно і завжди у схожих випадках спостерігається” [65, с.87].

На відміну від І.М.Якімова, який у своїх перших працях визначив поняття негативних обставин як обставин “відсутності”, М.Д.Вороновський називав негативними ті обставини, “які суперечать природному становищу” [20, с.87].

Отже, в перших працях криміналістів намітилось декілька підходів до визначення поняття “негативні обставини”, а саме:

як відсутність того, що повинно бути;

як обставини, які суперечать природньому становищу;

як обставини, які порушують звичайну уяву про щось загально відоме.

До середини 60-х років в криміналістичній літературі була розповсюджена точка зору, яка отримала назву “традиційної”, відповідно до якої негативні обставини визначались як “відсутність фактів, які за природнім рухом речей повинні б бути у наявності” [55,с.64].

Такої думки дотримувалась велика кількість авторів, зокрема:

П.І.Тарасов-Радіонов, О.Р.Ратінов, Г.А.Глассон, Б.М.Комаринець, С.І.Тихенко, М.О.Селіванов, В.І.Теребілов, А.Кежоян та інші. Найпослідовнішим у визначенні негативних обставин як обставин “відсутності” був О.М.Васільєв. він вказував на те, що під час розслідування кримінальної справи зустрічаються обставини, які суперечать версії, однак, на його думку, негативною є лише така обставина, яка відсутня, але повинна б бути, якщо дотримуватись певної версії [23, с.73].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9