p align="left">Утворення організованої групи чи злочин-ної організації -- це сукупність дій по орга-нізації (формуванню, заснуванню, створен-ню) стійкого злочинного об'єднання для вчи-нення одного чи багатьох злочинів. Дії щодо утворення організованої групи чи злочинної організації за своїм змістом є близь-кими до дій по організації злочину (підшуку-вання відповідних співучасників, об'єднання їх зусиль. визначення загальних правил пове-дінки членів групи або організації тощо). Од-нак основне завдання, яке стоїть перед орга-нізатором у цьому випадку, є іншим -- ство-рити (заснувати) стійке об'єднання осіб, в якому поєднати (зробити спільними) їх зусил-ля для заняття злочинною діяльністю. Нала-годження функціонування стійкого злочин-ного об'єднання передбачає встановлення взаємозв'язку в діях окремих учасників остан-нього та діяльності його структурних частин, упорядкування, узгодження їх дій (діяльності) відповідно до загальної структури об'єднання. Керування організованою групою чи зло-чинною організацією полягає у вчиненні су-купності дій, спрямованих на управління про-цесом підтримання їх функціонування (забез-печення існування та збереження організова-ності) як стійкого об'єднання осіб та або здійснення ними злочинної діяльності. Таке керування може здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, дору-чень, проведення інструктажів, організації звітів про виконання тих чи інших дій, прийняття рішень про застосування заходів впливу щодо членів злочинного об'єднання за невиконання доручень його керівництва або порушення встановлених у ньому правил поведінки. Фінансування злочинної діяльності орга-нізованої групи чи злочинної організації -- це забезпечення їх коштами у національній ва-люті України чи в іноземній. Воно передбачає як організацію винним постачання зазначе-ним об'єднанням фінансів іншими особами, так і здійснення такого постачання ним без-посередньо. Таке забезпечення має місце не лише тоді, коли фінанси поставлені даним об'єднанням у необхідній кількості, а й тоді, коли вони лише частково задовольнили їх по-треби. Воно може спрямовуватись на фінан-сування як забезпечення функціонування ор-ганізованої групи чи злочинної організації (придбання техніки, зброї, іншого майна. оренду чи придбання приміщень, видачу кош-тів членам таких об'єднань як плату за вико-нання ними відповідних функцій, підкуп предста-вників влади, здійснення розвідувальної та контррозвідувальної діяльності), так і вчинен-ня конкретного злочину (придбання та при-стосування знарядь та засобів його вчинення. вкладання коштів у незаконну підприємниць-ку діяльність, виплата винагороди виконав-цям та іншим співучасникам злочину тощо). Інше, крім фінансового, забезпечення (ма-теріально-технічне, інформаційне тощо) зло-чинної діяльності названих об'єднань за зако-ном не є підставою для визнання особи орга-нізатором злочину. Особа, яка здійснює таке забезпечення, може бути визнана організато-ром лише за умови вчинення нею інших дій, передбачених ч. З ст. 27 КК. Приховування злочинної діяльності орга-нізованої групи або злочинної організації яв-ляє собою організацію специфічної форми пособницької діяльності у вигляді перехову-вання злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, його слідів чи предметів, здобутих злочинним шляхом, іншого приховування злочинної діяльності зазначених об'єднань. Приховування злочинної діяльності таких об'єднань може виразитись в організації; а) легалізації доходів, отриманих таким об'єд-нанням злочинним шляхом; б) підкупу пра-цівників органів державної влади з метою не-вжиття ними передбачених законом заходів до викриття учасників групи (організації) та при-тягнення їх до відповідальності; в) проник-нення учасників таких об'єднань до органів державної влади та місцевого самоврядування з метою забезпечення «даху» для злочинної діяльності даних об'єднань; г) виїзду учасни-ків такої діяльності за межі регіону чи країни; д) збуту предметів, здобутих злочинним шля-хом; е) маскування слідів злочину; є) знищен-ня знарядь та засобів їх вчинення; ж) фізично-го знищення потерпілих, свідків злочинної діяльності, а також тих співучасників вчине-них злочинним об'єднанням злочинів, які мог-ли б виступити як свідки. Якщо приховування, на організацію якого були спрямовані дії особи, саме по собі утво-рює склад окремого злочину (наприклад, зни-щення чи пошкодження майна, вбивство, да-вання хабара, легалізація майна, здобутого злочинним шляхом тощо) і це охоплювало умислом такої особи, її дії додатково кваліфікуються ще і як організація відповідного злочину. 2.3. Підбурювач Нове законодавче визначен-ня цього виду співучасника відрізняється від попереднього трьома моментами:-- новою його назвою (у ч. 5 ст. 19 КК 1960 р. він іменувався підмовником, у ч. 4 ст. 27 КК 2001 р. -- підбурювачем);-- новий КК підбурювачем визнає особу, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину, тоді як КК 1960 р. не уточнював цьо-го моменту і зазначав, що підмовник -- це особа, яка схилила до вчинення злочину (як-що тлумачити буквально, то не зрозуміло, ко-го ж вона мала схилити до цього);-- новий КК називає конкретні способи схиляння іншого співучасника до вчинення злочину, чого не передбачав КК 1960 р., а са-ме: умовляння; підкуп; погроза; примус; схи-ляння іншим чином.Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження бажання (переконання у бажанос-ті, вигідності, потребі), викликання рішучості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. Оскільки у новому КК йде-ться про схиляння «іншого співучасника», то підбурюванням може бути визнано лише схи-ляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб'єктом злочину. Схиляння ж до вчи-нення злочину, наприклад, неосудної особи не с підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою злочину відповідальність за його вчинення як викона-вець несе особа, яка схилила до нього. Не мо-же розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши її помилку, досягти певного злочинного результату. У цьому випадку від-сутня психічна спільність, характерна для співучасті. Умовляння означає систематичне або одно-разове наполегливе прохання (переконання) особи у необхідності вчинення злочину. Підкуп -- це надання або обіцянка надання особі матеріальної (надання грошей або май-на, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або ін-шої (допомога у працевлаштуванні, вирішен-ня певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею злочину. Підбурювання шляхом підкупу може, зокрема, проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого злочину іншу особу, обіцяє чи надає останній відповідну мате-ріальну винагороду чи іншу вигоду, не вико-нуючи при цьому функцій організатора такого вбивства. Погроза -- залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шко-ди у разі невчинення нею злочину. Примус передбачає домагання від іншої осо-би вчинити злочин шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншо-го насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, розповсюдження певної інформації про таку особу тощо. Під іншим чином схилянням іншого співучасника до вчинення злочину слід розу-міти вчинення будь-яких інших, крім зазначе-них вище, дій, за допомогою яких особа схи-лила співучасника до вчинення злочину. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Як-що схиляння до вчинення злочину здійснено у вигляді наказу або розпорядження, адресо-ваного підлеглому по службі, то відповідаль-ність за такого роду підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпоряджен-ня настає з урахуванням положень, передбаче-них ст. 41 КК. Підбурювання може виражатись у словес-ній, письмовій формах або за допомогою міміки та жестів, як у прямій, так і в завуальо-ваній формі. У тих випадках, коли спосіб під-бурювання сам по собі є кримінальне кара-ним, він повинен отримувати самостійну кри-мінально-правову оцінку (наприклад, погроза вбивством, давання хабара). З об'єктивної сторони підбурювання харак-теризується лише активними діями, однак во-но не передбачає участі підбурювача у самому злочині як виконавця. Воно можливе на стадії підготовки або під час вчинення злочину. Схвалення злочину після його вчинення за за-гальним правилом не с кримінальне караним. за винятком випадків, коли у ньому містяться ознаки підбурювання до іншого злочину або воно утворює склад іншого закінченого злочину (наприклад. порушення рівноправності громадян залежно від їх расової національної належності або ставлення до релігії - ст.161 КК). У разі якщо підбурювання особою іншої осо-би до вчинення певних дій утворює самостій-ний склад злочину, цю особу слід визнавати виконавцем такого злочину, а її дії кваліфіку-вати за відповідною статтею Особливої части-ни КК (наприклад, провокація хабара (ст. 370), примушення чи втягнення у заняття проституцією -- ч. 2 ст. 303 КК). 2.4. Пособник Відповідно до ч. 5 ст. 27 нового КК пособником визнається особа, яка сприя-ла вчиненню злочину іншими співучасника-ми: порадами чи вказівками: наданням засо-бів чи знарядь; усуненням перешкод, -- а так само особа, яка заздалегідь обіцяла: перехова-ти злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом; придбати чи збути такі предмети; іншим чином сприяти його прихо-вуванню. Від аналогічного визначення у КК 1960 р. (ч. 6 ст. 19) наведене визначення по-няття пособника відрізняється двома момен-тами:-- у чинному визначенні йдеться про спри-яння вчиненню злочину іншими співучасни-ками. чого не вказував КК 1960 р.:-- новий КК доповнив поняття пособника новою ознакою, вказавши, що ним також є особа, яка заздалегідь обіцяла придбати чи здобуті предмети, здобуті злочинним шляхом, або іншим чином сприяти приховуванню зло-чину.Що ж до змісту конкретних ознак пособни-ка. то їх у стислому вигляді можна визначити.Сприяння вчиненню злочину порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучас-никам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення злочину та ін-ших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.Надання засобів чи знарядь злочину -- це передача іншим співучасникам різних пред-метів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на по-терпілого, предмет злочину чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).Під усуненням перешкод розуміється лік-відація перепон, що заважають (ускладнюють, унеможливлюють) реалізації злочинного на-міру співучасників. Воно може виразитись у залишенні незачиненим приміщення, куди мас проникнути виконавець, відключенні сиг-налізації чи, навпаки, її невключенні, виве-денні із ладу засобів зв'язку тощо.Переховування злочинця, знарядь чи засо-бів злочину, його слідів чи предметів, здобутих злочинним шляхом, а також придбання та збут таких предметів утворюють пособництво лише у випадку, коли вони були обіцяними до початку чи під час його вчинення. Такі дії мо-жуть виразитись у: наданні злочинцю помеш-кання, підроблених документів; знищенні за-собів вчинення злочину; приховуванні трупа потерпілого, його знівеченні; зберіганні гро-шей чи майна, які були предметом злочину;придбанні чи продажі майна, здобутого зло-чинним шляхом, тощо. Форма, у якій іншому співучаснику було обіцяно вчинити зазначені дії, може бути різною і значення для визнання діяння пособництвом не має. Такі дії можуть бути визнані пособництвом і за відсутності обіцянки їх вчинити, якщо в силу систематич-ного їх вчинення вони давали підстави вико-навцю розраховувати на подібне сприяння з боку пособника.Не обіцяне заздалегідь переховування зло-чинця, знарядь чи засобів злочину, слідів зло-чину чи предметів, здобутих злочинним шля-хом, придбання та збут таких предметів не є пособництвом. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності ли-ше у випадках, передбачених ст. 198 та ст. 396 КК.Заздалегідь дана обіцянка сприяти прихову-ванню злочину іншим чином передбачає обіцянку вчинити будь-які інші, крім пере-лічених у ч. 5 ст. 27 КК, дії, спрямовані на приховування злочину. Це може бути обіцян-ка знищити кримінальну справу чи предмети, які є доказами у ній, підробити документи, які стосуються особистості виконавця злочину чи правомірності джерел походження предметів. здобутих злочинним шляхом, тощо.Не є співучастю обіцяне до закінчення вчи-нення злочину неповідомлення про достовір-но відомий підготовлюваний чи вчинюваний злочин (ч. 7 ст. 27 КК). Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчи-нене ними діяння містить склад іншого зло-чину (зокрема, передбаченого ч. З ст. 243 КК).Найчастіше пособник сприяє у вчиненні злочину виконавцю. Але пособництво можуть утворювати і дії по сприянню у вчиненні зло-чину іншими співучасниками (наприклад, до-помога організатору в організації злочину чи керуванні ним).На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони, пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності.Розділ III Форми співучасті3.1. Соціолого-психологічні та кримінологічні аспекти форм співучастіДля України боротьба з організованою злочинністю має першочергове значення у справі забезпечення національної безпеки держави і навіть пов'язана з проблемою нашого виживання. Ця думка була висловлена майже п'ять років тому на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. Однак і сьогодні важко заперечувати її актуальність. Організована злочинність продовжує залишатися «ворогом номер один» для молодої Української держави.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|