Конституційний Суд України

2

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу: “Судові та правоохоронні органи України”

на тему: “Компетенція Конституційного суду України”

1. Конституційний Суд -- єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

2. Порядок формування Конституційного Суду і його склад.

3. Функції і повноваження Конституційного Суду.

4. Порядок діяльності Конституційного Суду і процедури розгляду ним справ.

18 жовтня 1996 року у присутності Президента України Леоніда Кучми, народних депутатів, членів Кабинету Міністрів і чисельних гостей шістьнадцять членів Конституційного Суду України склали присягу на вірність Конституції і державі. Вперше в історії незалежної України набув необхідних повноважень і чинності один з найважливіших інститутів держави.

Шлях до створення Конституційного Суду був складним і тривалим. Досягти успіхів на цьому шляху можна лише при об'єднанні зусиль учіх державних органів і органів місцевого самоврядування, консолідації усього суспільства. Лише за умови усвідомлення, що не страйки, не розбрат, не гучні слова й заклики, а важка й напружена праця усіх та кожного, злагода й громадянський мир -- єдиний напрям нашого поступу до заможної держави, високого життєвого рівня її громадян.

Вагомий внесок у консолідацію зусіль усіх державних органів та спрямування нашого поступу саме у такому річищі якраз і має робити Конституційний Суд. Він повинен стати суддею і арбітром у нерідко непростих взаєминах органів законодавчої й виконавчої влади, здійснювати оцінку на відповідальність Конституції усіх нормативних актів держави. Чи не найбільш важлива функція Конституційного Суду -- забезпечення захисту прав і свобод людини, охорона конституційного порядку в державі.

Інститут Конституційного Суду був введен в законодавство України після прийняття Верховною Радою України у липні 1990 р. Декларації про державну незалежність (суверенитет) України, схваленої на референдумі 1 грудня 1991 р., та прийняття у червні 1991 р. концепції нової Конституції України.

Конституційний контроль у сучасному його розумінні з'явився в 1803 р. в США, коли Верховний суд цієї держави оголовис, що федеральна Конституція -- найвищий закон країни і будь-якой закон Конгресу, которий суперечить Конституції, може бути визнаний судом неконституційним. Згодом такий порядок був запроваджений у цілому ряді держав американського і європейського континентів (Бразілія, Уругвай, Норвегія, Греція). Вже після першої світової війни в Європі сформувався новий підхід до здійснення конституційного контролю, який почав досить активно поширюватися і на інших континентах. Таким чином, у наш час існують дві системи конституційного контролю.

Американська система, яка склалася історично першою, полягає в тому, що конституційність законів та інших нормативних актів у процесі розгляду конкретних справ можуть перевіряти суди загальної юрисдикції (наприклад, суди адміністративно-теріторіальних одиниць), які можуть визнати певний закон неконстутиційним. Якщо надалі ця справа розглядається у Верховному суді краєни, рішення останнього щодо відповідності спірного закону конституції стає обов'язковим для всіх судів у державі. За підтримки Верховним судом рішення про неконституційність закону його застосування судами припиняється, а парламент такий закон скасовує.

Європейська система передбачає вилучення повноважень щодо вирішення питання про конституційність законів і підзаконних актів зі сфери компетенції загальних судів і створення в межах даної держави єдиного спеціального органу конституційного контролю (конституційної юрисдикції). Цей орган може мати різні найменування: Конституційний трибунал (Польща), Вищий конституційний суд (Єгипет), Федеральний конституційний суд (ФРН) тощо.

Встановлення Конституцією України і законом “Про Конституційний Суд України” єдиного органу конституційної юрисдикції -- Конституційного Суду України -- означає, що в нашій державі склалася європейська система конституційного контролю і в ній не може існувати будь-якого іншого органу, який би був уповноважений давати висновки щодо відповідності чи невідповідності конституційним приписам законів і підзаконних актів, а також дій тих чи інших участників суспільних відносин.

Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі. Змінилась організація державної влади -- відбувся поділ її на законодавчу, виконавчу і судову, виникли нові інститути, властиві суверенній демократичній правовій державі, зокрема, інститути Президента України, конституційної юрисдикції, Збройні Сили України та ін. Почалось становлення сучасного українського парламентаризму й правосуддя, цілісної системи органів виконавчої влади.

Поряд із змінами в організації держави й суспільства та завдяки їм, відбулися зміни у правовій системі України. З перших років незалежності було прийнято значну кількість принципово нових законодавчих актів України замість колишніх союзних законів і підзаконних актів та істотно оновлено чимало чинних законів. Конституція України 1996 р. створила основу нової системи права України, всіх її галузей і насамперед такої галузі, як конституційне право України. Прийняті на основі Конституції в розвиток її положень нові законодавчі акти, сприяли становленню більшості основних інститутів конституційного права, насамперед -- державного і суспільного ладу, прав та свобод людини і громадянина, форм безпосередньої демократії, державної влади й місцевого самоврядування та ін.

Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу: на законодавчу, виконавчу і судову. Всі три види державної влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, встановленої Конституцією і законами України. Існування судової влади поруч із законодавчою і виконавчою є ознакою демократичної держави.

Особливе, відокремлене місце від судової системи має Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється від судів загальної і спеціальної компетенції порядком утворення, складом, специфікою судового провадження та його процедурою, особливістю юридичної сили та обов'язковості рішень Конституційного Суду, а також строком призначення на посаду. Конституційний Суд України є судовим органом конституційного контролю, що самостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційного судочинства.

Згідно з Конституцією України (ст. 124), судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Конституційний Суд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так і відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних судів здійснюється в певних процесуальних формах, що зближує їх з судами загальної юрисдикції. Спільними для них є більшість принципів судочинства. Закон про Конституційний Суд України (ст. 4) передбачає, що діяльність Конституційного Суду грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції за способом їх формування, складом і, головним чином, за характером справ, які вони вирішують. Предметом розгляду конституційних судів є конституційні питання.

Незалежно від формального визначення правової природи конституційних судів, сама назва цих органів свідчить про те, що вони розглядаються як особливі органи правосуддя. Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в окремий розділ. Цим підкреслюється значення Конституційного Суду як спеціального органу конституційної юрисдикції.

Конституційне правосуддя, незалежно від організаційних форм його здійснення, вирішує завдання захисту Конституції: забезпечення її верховенства, принципу розподілу влади, захист прав і свобод людини і громадянина.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Судді Конституційного Суду не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів. Це має важливе політичне значення, тому що при зміні політичного курсу утруднює можливість відповідним політичним силам в своїх інтересах збільшувати кількість членів Конституційного Суду, оскільки для цього потрібно буде внести зміни до Конституції.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Конституція України (ст. 148) визначає такий порядок формування Конституційного Суду України: Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду. Формування органів конституційного правосуддя різними гілками влади має на меті забезпечити їх незалежність і попередити можливість підпорядкування одній з них.

Попередньо Президент України проводить консультаціі з Прем'єр-міністром та Міністром юстиції щодо кандидатур на посади суддів Консгитуційного Суду. Приначеною на посаду судді Конституційного Суду вважаться особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра та Міністра юстиції.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду відповідно Президент України, Верховна Рада України у місячний строк, а з'їзд суддів України у тримісячний строк призначають іншу особу на цю посаду.

Голова Конституційного Суду обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропонованих суддями Конституційного Суду. Обрання Голови Конституційного Суду самими членами Конституційного Суду є додатковою гарантією незалежності Конституційного Суду від інших гілок влади.

Судді Конституційного Суду при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються Законом про Конституційний Суд України, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.

Особа судді Конституційного Суду України є недоторканною. Суддя Конституційного Суду не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку суду. Судді Конституційного Суду не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.

Повноваження судді Конституційного Суду припиняються у разі: закінчення строку призначення; досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; порушення суддею вимог Закону про заборону політичної діяльності та виконання іншої оплачуваної роботи; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Основними функціями Конституційного Суду України є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно з Конституцією України (ст. 150, 151), Законом про Конституційний Суд України (ст. 13) до повноважень Конституційного Суду належить прийняття рішень і дача висновків у справах щодо:

· конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

· відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість;

Страницы: 1, 2