реферат
реферат

Меню

реферат
реферат реферат реферат
реферат

Комплексний підхід до управління закладами охорони здоров'я

реферат

Комплексний підхід до управління закладами охорони здоров'я

23

Зміст

  • Вступ
    • 1. Вплив управління на якість надання медичної допомоги
    • 2. Управління охороною здоров'я та закладами охорони здоров'я
    • 2.1 Управління охороною здоров'я, закладами охорони здоров'я за допомогою Конституції України
    • 2.2 Управління охороною здоров'я, закладами охорони здоров'я за допомогою Закону Основи законодавства України
    • 2.3 Управління охороною здоров'я, закладами охорони здоров'я за допомогою Верховної Ради
    • 3. Реалізація державної політики охорони здоров'я органами державної виконавчої влади в управлінні охороною здоров'я, та в управлінні закладами О.З.
    • 3.1 Роль Президента в реалізації державної політики охорони здоров'я в управлінні охороною здоров'я, та в управлінні закладами ОЗ
    • 3.2 Роль Кабінету Міністрів України в реалізації державної політики охорони здоров'я в управлінні охороною здоров'я та закладами 0.3
    • 3.3 Роль Міністерства, відомств державної виконавчої влади в реалізації державної політики охорони здоров'я в управлінні охороною здоров'я та закладами ОЗ
    • 4. Безпосереднє підпорядкування в управлінні закладами охорони здоров'я
    • Висновок
    • Список використаної літератури
Вступ

Наша охорона здоров'я знає часи, коли вона забезпечувала країну одними з найкращих у світі лікарями і однією з найкращих за якістю медичною допомогою. І ми віримо в те, що такі часи ще чекають на нас у майбутньому. Але між славним "вчора" і таким само (сподіваємося)"завтра" ми живемо у непростому для охорони здоров'я сьогоденні. У цьому сьогоденні лікарі випускники радянської школи не можуть нічого вдіяти із катастрофічною втратою якості.

Стара система зупинилася, а нову ми ніяк не створимо. І, на жаль, цей перехідний період надто затягнувся. Ознаки перехідного періоду помітні у наших клініках, які, схоже, однією ногою увійшовши до ринкових відносин, іншою ще не вийшли з "розвинутого соціалізму". З одного боку у них ми побачимо усі ознаки ринку: вони рекламують себе, мають маркетингові відділи, надають "люкс" палати, встановлюють високі ціни. Однак ці ознаки лише зовнішні. Просто копіюючи їх, наші організації охорони здоров'я всередині залишаються влаштовані по-старому.

Типова українська лікарня - це панування лікарів в управлінні, плановість, жорстка ієрархія і контроль персоналу. На жаль, поки що ми надто поверхово перейняли ринкові принципи. Опинившись поміж двома різними філософіями побудови якості у охороні здоров'я: орієнтованою на державу і орієнтованою на пацієнта - ми щодня цю якість втрачаємо. Відмінності між старою радянською та майбутньою ринковою філософіями дуже відчутні. Вимоги до якості у цих системах диктують різні сторони. У ринкових умовах вже немає необхідності звітуватися про якість "нагору". З переходом до ринкових відносин клініки зазнають кардинальної зміни споживача - тепер пацієнти повинні будуть "замовляти музику". І чого нам, мабуть, найбільше не вистачає - так це розуміння того, що нашу якість тепер судитимуть не наглядові органи, а наш пацієнт.

Здорова людина потрібна перш за все державі, що, з одного боку, дуже позитивно. Однак, вся влада над здоров'ям і відповідальність за здоров'я була покладена на лікарів. Людей не заохочували відповідати за своє здоров'я перед собою: якщо ви хворі, то вас погано лікували. А якщо ви здорова людина - це заслуга вітчизняної медицини.

У кожної галузі - свої проблеми. В охороні здоров'я, приміром, це хронічне безгрошів'я, а ще брак законів, які б чітко регулювали відносини лікаря й пацієнта, медичного закладу і громадянина тощо.

Безперечно, охорона здоров'я не є товаром широкого вжитку, тому пацієнти ніколи не повинні наказувати лікарям, як краще лікувати. Але розвивати в пацієнтах інформаційну залежність і не давати їм вибору - це інша крайність, і вона нічим не краща. Там, де пацієнт не може вибирати - зникає конкуренція. А там, де зникає конкуренція - зникає якість. Повністю якісною лікарня зможе назвати себе тільки тоді, коли пацієнт прийде до неї не тому, що вона єдина в районі або вона дешева, або його туди направили, а тому, що там його найкраще вилікують.

Із загальної сукупності нормативно-правових актів велике практичне значення для установ та закладів охорони здоров'я мають накази Міністерства охорони здоров'я України, якими регламентуються усі напрями діяльності галузі, в томі числі і управління в галузі охорони здоров'я.

1. Вплив управління на якість надання медичної допомоги

За допомогою обладнання можна здійснити якісну процедуру. Тобто, надати "медичну допомогу". Але для повноцінної послуги обладнання замало. Ще не винайшли медичного обладнання, яке могло б зменшити черги, мотивувати працівників або зробити так, щоб оператори були ввічливими з пацієнтами по телефону. Немає сумніву, що добре устатковані лікарні - одна з найважливіших цілей в охороні здоров'я. Але обладнання для якісних послуг - умова необхідна, але не достатня. Якби компанії конкурували лише за обладнанням, ринкова економіка перестала б існувати. Вона ж існує на конкуренції між управлінськими талантами та світоглядами.

Управлінці в медицині - це ще одна з болючих тем перехідного періоду. Це, можна сказати, той. камінь, який впав посеред нашого шляху до повноцінних ринкових відносин у охороні здоров'я.

Справа в тім, що у радянських лікарнях - установах винятково медичних, управлінцями були лікарі. Це, власне, було цілком логічно: якість роботи залежала тільки від якості медичної допомоги пацієнтам. Все інше не було проблемою лікарень. Сьогодні ж клініки ведуть не тільки медичну, але і бізнесову діяльність. Але разом з тим спеціалісту з бізнесу, менеджеру чи будь-якому іншому "не лікарю" влаштуватися на роботу до клініки дуже складно.

Чомусь ми вважаємо, що світ медицини - це така собі "зона табу" для будь-кого, хто не має медичної освіти. Але якщо бажання вберегти себе від непрофесіоналізму у медицині повністю виправдане, то спосіб, у який ми це робимо, коштує нам дуже дорого. Відмовляючись від "не медиків" ми відгородимося від людей, які погано знаються на нозологіях та фармакологічних групах препаратів. Але ми також відгородимося і від людей, які значно краще розуміють бізнес, і, поміж іншим, краще розуміють якість.

Складається враження, що наші лікарні (навіть приватні)"соромляться" бути повноцінним бізнесом. Але у охороні здоров'я бізнес - це не заробляння грошей на хворих людях. За умови орієнтації на пацієнта він стає ресурсом для того, щоб збільшувати якість і покращувати здоров'я людей. Вдало вести бізнес у охороні здоров'я значить уміти правильно управляти охороною здоров'я та закладами ОЗ, направляти бізнес у потрібне русло, а це значить примножувати можливості для лікарів якісно працювати, отримуючи гідну платню і маючи сучасне обладнання, а для пацієнтів - отримувати якісні послуги у гарній клініці без додаткових внесків у кишеню халата.

Звичайно, позитивним є те, що окремі лікарі отримують управлінську освіту. Але у дуже багатьох випадках клініками управляють визначні професіонали у медицині і аматори в управлінні. Зрештою, спостерігається наступна ситуація: при достатньо високих показниках роботи кожного конкретного лікаря, робота клінік загалом в порівнянні з іншими галузями витягує на "трієчку". Ці слова не надумані: є конкретні випадки, коли клініка успішно лікуючи "невиліковні" хвороби не може покрити вартість оренди власного приміщення. Директору клініки вдається забезпечити результативне і якісне лікування кожного пацієнта, але не виходить зводити кінці з кінцями у фінансах. Цікаво, якими потрібно вважати такі клініки - якісними чи ні?

Парадоксальна ситуація: кожен лікар погодиться, що вилікувати невроз аспірином неможливо. Він скаже, що лікувати тяжкі захворювання потрібно комплексно та ґрунтовно. Але опиняючись на управлінській посаді ці люди намагаються вилікувати тяжко хвору якість у медицині саме "аспірином". А хіба не "лікуванням аспірином" можна назвати, скажімо, ситуацію, коли у клініку зі старою радянською ієрархічною побудовою і принципами роботи найняти одного рекламіста або купити найновіший томограф і думати, що тепер це повноцінний бізнес. Ні, якості в охороні здоров'я сьогодні не "достатньо однієї таблетки". Необхідна серйозна зміна, переорієнтація управлінського світогляду.

Спробуймо змоделювати таку ситуацію: Директор певної клініки вирішує зробити реформи - він наймає фінансиста і маркетолога. Фінансист говорить, що для збільшення доходів треба більше пацієнтів. Маркетолог, вивчивши ринок, приходить до висновку, що більше пацієнтів прийдуть, коли у клініці буде євроремонт, ввічливі лікарі та менші черги. Послухались порад і зробили зміни, клініка почала отримувати прибутки, оновила обладнання, заплатила лікарям І повернулася до колишніх високих медичних результатів. Завдяки чому клініка стала якіснішою можливо, завдяки фінансисту, можливо - маркетологу, можливо - задоволеним роботою лікарям, а можливо директору, який прийняв розумні рішення. Але справедливіше буде сказати, що завдяки їм усім, які працювали злагоджено і цілеспрямовано. Вони мали одну мету, і діяли як команда, як система - тому досягли мети. Виходить, що кожен з цих працівників на своєму місці зробив свій внесок у якість. А їхня робота стала для покращення якості ключовим фактором.

Пацієнт - це найкращий і найефективніший експерт з якості. Будучи нашим споживачем, на якого ми працюємо, він одночасно є "ревізором", який приходить до нашої клініки щодня. Своїми "інспекціями" пацієнт не створить незручностей у роботі і не накладе штраф, але буде прикладом безкомпромісності. Йому не можна покласти у кишеню конверт з грошима, щоб він "не помітив" наших недоліків. Так само він не пробачить нам не якості "як старому другові". Адже він ризикує не доганою з міністерства - а власним здоров'ям.

2. Управління охороною здоров'я та закладами охорони здоров'я

Суспільство і держава відповідальні перед нинішнім і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

2.1 Управління охороною здоров'я, закладами охорони здоров'я за допомогою Конституції України

Стаття 3 Конституції України наголошує, що здоров'я людини є однією з найвищих соціальних цінностей, забезпечення якої - один з головних обов'язків держави.

Подальші її норми (статті 24, 27, 34, 49, 50 тощо) визначають, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Вона встановлює, що охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Конституційними нормами також закріплено, що існуюча мережа лікувальних закладів не може бути скорочена і держава сприяє їх розвитку незалежно від форми власності.

Виходячи з Конституції України, держава гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я шляхом:

а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я;

б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я;

в) подання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

г) здійснення державного і по можливості громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров'я;

д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації;

е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров'я.

Основними принципами, на яких базується діяльність державних та недержавних організацій і установ щодо охорони здоров'я в Україні є:

* визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;

* дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій; "гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;

* рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я;

* відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально - технічна і фінансова забезпеченість;

* орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі охорони здоров'я;

* попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;

* багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;

* децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірні

2.2 Управління охороною здоров'я, закладами охорони здоров'я за допомогою Закону Основи законодавства України

Основи законодавства України про охорону здоров'я (ст.6), управляють охороною здоров'я, закладами охорони здоров'я, конкретизуючи норми Конституції України, встановлюють, що право громадян на охорону здоров'я передбачає: санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де громадянин проживає; кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я; участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я; участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством; можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я; правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я; можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина.

Страницы: 1, 2


реферат реферат реферат
реферат

НОВОСТИ

реферат
реферат реферат реферат
реферат
Вход
реферат
реферат
© 2000-2013
Рефераты, доклады, курсовые работы, рефераты релиния, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты бесплатно, реферат, рефераты скачать, научные работы, рефераты литература, рефераты кулинария, рефераты медицина, рефераты биология, рефераты социология, большая бибилиотека рефератов, реферат бесплатно, рефераты право, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения, курсовые, рефераты логистика, дипломы, рефераты менеджемент и многое другое.
Все права защищены.