|
Меню
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права
|
|
|
| . встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;3. запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;4. фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;5. залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб. Важливе значення для розуміння взаємовідносин між підприємцем і державою мають норми ГК та ЦК щодо державного регулювання підприємництва. Як зазначається у ст. 42 Конституції України, держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.В умовах побудови ринкової економіки докорінно змінюється характер організаційно-правових відносин державних та інших органів з суб'єктами підприємництва. Сьогодні ці відносини будуються з використанням:· податкової та фінансово-кредитної політики, включаючи встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;· державного майна і системи резервів, ліцензій, концесій, лізингу, соціальних, екологічних та інших норм і нормативів;· науково-технічних, економічних та соціальних республіканських і регіональних програм;· договорів на виконання робіт і поставок для державних потреб.Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо воно не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів контролю за діяльністю підприємців.Щоб зменшити втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунути правові, адміністративні, економічні та організаційні перешкоди у розвитку підприємництва, запровадити нові підходи до державного регулювання підприємництва, Указом Президента України "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" від З лютого 1998 р. визнано за необхідне здійснити заходи щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, та щодо зменшення надмірного державного регулювання підприємницької діяльності (дерегулювання).Зазначені заходи, частину яких уже реалізовано в чинному законодавстві, зокрема, включають:· спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності;· скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають одержання сертифікатів та будь-яких інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності;· лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва;· спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні експортно-імпортних операцій;· забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.Згідно з чинним законодавством державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду, чи арбітражного суду із заявою про визнання такого акта недійсним. Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їхніх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їхніми службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішує арбітражний суд. 3. Практична частинаЗадача. Швейна фабрика, стягнувши з бавовняного комбінату, за згодою останнього, неустойку за недопоставку тканини згідно із укладеним між ними договором поставки, пред'явила претензію про відшкодування збитків заподіяних їй цією недопоставкою, в розмірі 1670 грн.Таку суму склали сплачені фабрикою своїм покупцям штрафні санкції за недопоставку швейних виробів, що мали бути виготовлені із зазначених тканин, а також неотриманні фабрикою доходи, які вона отримала б, якби комбінат виконав свої зобов'язання за договором. Комбінат задовольнив претензії вимоги фабрики частково - лише в обсязі прямих збитків з урахуванням списаної суми неустойки. В решті претензійні вимоги були відхилені як такі, що не відповідають чинному законодавству і договору. Не погодившись з позицією комбінату, швейна фабрика звернулась з позовом до арбітражного суду. Вирішить спір. Крім того, дайте відповіді на такі питання:1. Що таке "Збитки" і "неустойка"?2. Які ви знаєте види неустойки як кожний з них співвідноситься зі збитками3. Який вид неустойки застосовується в даному випадку4. Як діє в господарському праві принципи повного відшкодування збитків?РішенняЧинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором поставки. Отже у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків.Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню, складають витрати, зроблені кредитором внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, втрата або пошкодження майна кредитора (наприклад, у процесі перевозки за відсутності вини перевізника), а також не одержані доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.Зазначений принцип застосовується щодо всіх випадків порушення зобов'язання, тобто недопоставки, прострочки поставки товарів, поставки товарів неналежної якості або некомплектних, необґрунтованого ухилення від їх оплати, односторонньої відмови від одержання товарів, поставка яких передбачена договором тощо.При цьому сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, коли на це є згода покупця (стаття 207 Цивільного кодексу України, пункт 1 статті 31 Закону України "Про підприємства в Україні" .Отже, стосовно досліджуваного підприємства ми можемо сказати, що комбінат повинен задовольнити вимоги швейної фабрики, а також поставити їм недопоставлену тканину. 1. Що таке "збитки" і "неустойка"? Збиток - сума витрат, що не покривається доходами підприємства. Розрізняють суб'єктивні й об'єктивні фактори збитковості роботи підприємств. До суб'єктивних факторів відносяться: підвищення витрат виробництва, обумовлене нераціональним використанням виробничих ресурсів, порушення найважливіших техніко-економічних пропорцій в економіці підприємства; невиправдано високі темпи росту середньої заробітної плати і фондоозброєнності праці, неспряженість виробничих потужностей; наявність наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, що обтяжують фінансовий стан підприємства; низький рівень застосовуваної технології, що не забезпечує зниження трудомісткості і собівартості продукції. До об'єктивних факторів відносяться: високі ціни на матеріали і комплектуючі вироби; низька якість споживаних матеріалів і комплектуючих виробів, що не забезпечує необхідну надійність виробів; використання застарілих видів устаткування й оснащення.Неустойка - встановлена в договорі чи законодавчому (нормативному) акті грошова сума, що боржник (чи той, хто не виконав умови договору) зобов'язаний сплатити контрагенту у випадку невиконання, неякісного чи несвоєчасного виконання своїх зобов'язань. 2. Які ви знаєте види неустойки як кожний з них співвідноситься зі збитками Розглядаючи можливості сполучення неустойки з відшкодуванням збитків, можна виділити такі чотири види неустойки, як штрафна, залікова, альтернативна та виняткова. Це загальноприйнята в цивільному праві термінологія, зміст якої досить повно розкривається за допомогою ст. 624 ЦКУ «Збитки та неустойка».Штрафна неустойка (п. 1 ст. 624 ЦКУ), установлена за порушення зобов'язання, підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Тим самим кредитор правомочний вимагати відшкодування повної суми заподіяних йому збитків і, поверх того, сплати неустойки (компенсаційна модель «збитки плюс неустойка»). Це найбільш суворий вид неустойки, застосовуваний на практиці як покарання за найгрубіші порушення договірних зобов'язань (наприклад, у випадку постачання неякісних товарів).Залікова неустойка (п. 2 ст. 624 ЦКУ) має місце тоді, коли договором установлено зобов'язання відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Заліковою вона називається тому, що кредитор вправі вимагати крім неустойки ще і відшкодування збитків у сумі, на яку вони перевищують суму неустойки, і в такий спосіб компенсація збитків здійснюється із заліком неустойки. Сказаному відповідає модель «неустойка + (збитки - неустойка) = збитки» за умови, що збитки перевищують суму неустойки (тобто кредитор, по суті, може вимагати від боржника тільки суму збитків, якщо вони перевищують неустойку). Якщо ж збитки менше суми неустойки, то відшкодуванню вони не підлягають і кредитор у такий спосіб може вимагати тільки сплати неустойку. На практиці залікова неустойка вживається найчастіше.Альтернативна неустойка (п. 3 ст. 624 ЦКУ), установлена договором, передбачає право потерпілого кредитора стягнути з боржника або неустойку, або збитки на свій вибір (модель «збитки або неустойка»). У таких випадках кредитори вибирають, як правило, ту з двох компенсацій, що є більшою за розміром.І, нарешті, якщо договором передбачена виняткова неустойка (п. 3 ст. 624 ЦКУ), то вона повністю позбавляє кредитора права на відшкодування збитків (на відміну від штрафної та залікової). Таким чином, має місце використання компенсаційної моделі «тільки неустойка».Виняткова неустойка також нерідко зустрічається на практиці, оскільки при стягненні неустойки кредитор не зобов'язаний доводити заподіяння йому збитків. Адже згідно п. 1 ст. 550 ЦКУ право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (Неустойку, до речі, у свій час і придумали в Європі, щоб з її допомогою звільняти кредиторів від необхідності доводити розмір збитків). Однак боржник може бути зацікавлений у доведенні незначності та навіть відсутності збитків, тому що, повторюємо, у випадках, коли неустойка, що підлягає стягненню, явно нерозмірна наслідкам порушення зобов'язання, суд вправі зменшити неустойку (п. 3 ст. 551 ЦКУ).3. Який вид неустойки застосовується в даному випадку?В даному випадку повинна бути застосована штрафна неустойка.4. Як діє в господарському праві принципи повного відшкодування збитків?За договором поставки підприємство (організація) - постачальник зобов'язується передати у певні строки або строк підприємству (організації) - покупцеві у власність або у оперативне управління певні товари, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити його вартість за встановленою договором ціною.Ці зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання за договором поставки забезпечується неустойкою (штрафом, пенею). Крім зазначених видів забезпечення виконання зобов'язання, боржник у разі невиконання або неналежного його виконання зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (стаття 203 Цивільного кодексу України).Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 209 Цивільного кодексу України). При цьому слід мати на увазі, що посилання боржника на такі причини невиконання зобов'язання, як недопоставка сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо не є підставою для висновку про відсутність його вини, тобто для звільнення від обов'язку відшкодувати завдані ним збитки контрагентові за договором.Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін. З цих питань слід керуватися статтями 210 та 211 Цивільного кодексу України. Зокрема, господарський суд зменшує розмір належних до відшкодування збитків, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню їх розміру або не вжив заходів до їх зменшення. У випадках посилання боржника на ці обставини, обов'язок їх доведення покладений на боржника (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України ).У випадках, коли позивачу заподіяні збитки з вини декількох постачальників, кожний з них несе відповідальність, виходячи з того, у якій мірі невиконання ним свого зобов'язання спричинилося до збитків кредитора. У зв'язку з цим господарському суду слід з'ясувати обсяг порушеного зобов'язання кожним з відповідачів та оцінити значення і питому вагу цих порушень у заподіянні збитків.Якщо невиконання зобов'язання вплинуло на виникнення збитків у рівній мірі, то заподіяні збитки слід віднести на кожного з несправних контрагентів у рівних частках, а не пропорційно обсягу або сумі невиконаного зобов'язання. ВисновокПравове становище індивідуальних підприємців визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), законами: від 15.05.2003 р. та ін.Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових та службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здіснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.Реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється в загальному для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, тобто відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (статті 42--45).Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для даної категорії суб'єктів.Індивідуальні підприємці повинні дотримуватися вимог закону щодо:· ліцензування певних видів господарської діяльності (частини 3 і 4 ст. 4 Закону «Про підприємництво», Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);· патентування окремих видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогосподарських товаровиробників-платників фіксованого сільськогосподарського податку, гральний бізнес, валютні операції, надання побутових послуг за готівку) відповідно до Закону від 23.03.1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»);· подання податковим органам декларацій про доходи, інших відомостей для нарахування податків та інших обов'язкових платежів;· сплати податків та інших обов'язкових платежів;· ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;· додержання прав і законних інтересів споживачів;· добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції;· забезпечення найманим працівникам (у разі застосування найманої праці) умов, передбачених трудовим законодавством;· своєчасного повідомлення реєстратора (органу державної реєстрації) про зміну своєї адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що мають відображатися в реєстраційних документах;· дотримання екологічних, санітарно-епідеміологічних, протипожежних та інших вимог.Індивідуальні підприємці можуть здійснювати підприємницьку діяльність самостійно (без залучення партнерів-підприємців та найманих працівників), спільно з іншими підприємцями (на договірних засадах), без створення юридичної особи чи створюючи юридичну особу (приватне підприємство чи господарське товариство -традиційне, у складі кількох осіб, чи товариство однієї особи).Хоча індивідуальні підприємці є важливим і досить численним видом суб'єктів господарського права, однак основними учасниками господарських правовідносин, яким належить найбільша питома вага у процесі господарювання, є господарські організації. Список використаної літератури1. Господарський кодекс України // www.rada.gov.ua - офіційний сервер Верховної ради України2. Цивільний кодекс України // www.rada.gov.ua - офіційний сервер Верховної ради України3. Закон України «Про підприємництво» // www.rada.gov.ua - офіційний сервер Верховної ради України4. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // www.rada.gov.ua - офіційний сервер Верховної ради України5. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» // www.rada.gov.ua - офіційний сервер Верховної ради України6. Закон України "Про підприємства в Україні" // www.rada.gov.ua - офіційний сервер Верховної ради України7. Авраменко О. Нариси до господарського права., К.: Либідь, 2005р.8. Балуйко С. Господарське право., Житомир., ЖЦНТІ, 2003р.9. Відп. ред. Г.Н. Климко. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.10. Галушко О. Вступ до господарського права., Тернопіль., Нова-прес, 2004р.11. Гейлбронер Р.Л., Тароу Л.С. Економіка для всіх. Львів: Просвіта, 1995, 271 с.12. Дощенко Ю. Господарське законодавство України, К.: Либідь, 2004р.13. Іванов В. Вступ до теорії права., Харків., Скіф, 2004р.14. Щербина В. Господарське право., Київ Юрінком Інтер 2000р.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|
|
|
|
|
НОВОСТИ
|
|
|
|
|
|
|
|