Дія нормативно-правових актів
48 Мінстерство внутрішніх справ України Київський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут підготовки кадрів кримінальної міліції Кафедра теорії держави і права Курсова робота на тему: «Дії нормативно-правових актів» КИЇВ-2009 Зміст Вступ 1. Нормативно-правовий акт, його ознаки та класифікація 1.1 Закон, як нормативно-правовий акт, його значення та дія 1.2 Підзаконні нормативно-правові акти України: поняття види 2. Межі дії НПА в часі 3.Дія нормативно-правового акта у просторі 4.Дія НПА за колом осіб 5. Принцип вступу закону в дію. Зворотна сила закону Висновок Список використаної літератури Вступ Всі нормативно-правові акти мають визначені, тимчасові, територіальні обмеження (кордони) свого існування і дії, а також розповсюджуються на визначене коло осіб (суб'єктів права). Для практики безпосереднє значення має проблема межі дії нормативних актів. Вона включає в себе чотирі питання: На які суспільні відносини даний акт розповсюджується; З якого моменту і по який нормативний акт має юридичну силу; На яку територію він розповсюджує свій регулюючий вплив; Які його адресати. Нормативні акти регулюють різні за своїм характером відносини. Актуальність цієї теми полягає в значені нормативно-правового акту, можливості впливу його нарізні сторони розвитку держави та врегулювання суспільних відносин. Наприклад, акти, розраховані на врегулювання майнових і пов'язаних з ними не майнових відносин, не мають сили у відносинах між державними органами, і навпаки. Іншими словами, тільки в якості вийнятку (в ситуації так званого субсидіарного застосування права) норми однієї галузі можуть розповсюдити свої дії на відносини, що регулюються нормативними актами іншої галузі права. В предмет правового регулювання входять вольові суспільні відносини, що виключають дію актів по відношенню до події або інших станів в яких не може брати участь воля людини. Такого роду обставини можуть виступати тільки в якості юридичних фактів, тобто закон може пов'язати з ними настання юридичних наслідків, але вплинути на їх хід норми права безсилі. Законодавець виключає притягнення до відповідальності за образи думок, вважаючи таку практику реакційною. Фундаментальні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених дають уявлення про істотні переваги нормативно-правового акту перед іншими джерелами права, його юридичні властивості, особливості та дії (в просторі, за колом осіб, в часі); момент набуття чинності та момент припинення його дії, а також зворотна сила закону, аналізували сучасні вітчизняні дослідники: В. Колісник, В. Котюк, О. Михайленко, В. Прилуцький, С. Шевчук, Копейченков В.В. Деяким проблемам значення місця і ролі нормативно-правового акту в політичному, економічному житті суспільства були присвячені роботі зарубіжних вчених: С. Алексєєва, Венеєв Ю.А., Тихомиров Ю.А., Слободчиков Н.А., Василевич Г.А. Бахрах Д.Н., Блім М.І., Тиллє А.А., Гаврилов Е.П., Маков В.П., Межведев А.М. Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є з`ясування місця й ролі нормативно-правового акту в житті держави. Дослідження проблематики юридичної сили, набуття чинності та моменту припинення дії дає змогу більш предметно аналізувати нові для вітчизняної науки, але, надзвичайно актуальні й складні питання його врегулювання відносин в державі законом, його виконання, дотримання наказів, інструкцій тощо. Ця мета конкретизована у комплексі науково-дослідницьких завдань. До них належать: - з`ясувати основні етапи правотворчості НПА; - розкрити поняття, ознаки види нормативно-правового акту. Чим НПА відрізняється від інших джерел права; - розкрити поняття закону та підзаконного акту, його ознаки; - з'ясувати основні напрями дії НПА; - звернути увагу на зворотню силу закону; Об`єктом дослідження - дія нормативно-правового акту. Предметом дослідження є статус та значння закону та підзаконного актів, їх значний вплив на діяльність суспільства, здійснення реалізації НПА для формування демократичної, соціальної-правової держави та громадянського суспільства. Методологічна основа дослідження. Методологія науки дає можливість наукового обґрунтування організації та функціонування нормативно-правовових актів. Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони, категорії діалектики. Системний метод застосовувався при аналізі понять «нормативно-правовий акт», «закон», «підзаконний акт». Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались питання пов'язані з значимістю закону і підзаконного акту іх дієвістю і важливістю в демократичних країнах. Крім загальних методів використовувались й спеціальні, до яких належить історичний метод соціологічних досліджень. Історичний метод дає змогу виявити суспільну думку, оцінку реалізації НПА. Соціологічний метод вданній роботі виконує дійсний вплив законів, підзаконних актів на поширення їх дії в суспільстві та їх значення. Структура й обсяг роботи. Відповідно до мети завдань, об'єкта й предмета дослідження курсова робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків (обсяг), та переліку використаних джерел (найменування). 1. Нормативно-правовий акт, його ознаки та класифікація Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими суб'єктами правотворчості у визначених законом порядку і формі, який встановлює, змінює, припиняє чи конкретизує норми права та розрахований на багаторазове використання. [11,455] Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, що містить формально обов'язкове правило поведінки загального характеру і є основною формою для багатьох правових систем сучасності. Поширеність саме цієї форми права можна пояснити рядом переваг: можливість чітко сформувати зміст прав та обов'язків, швидко довести його до відома адресатів, створити умови для правильного розуміння суті норм; забезпечити умови для правильного розуміння суті норм; забезпечити умови швидкого відшукання потрібної норми, оперативної її зміни чи скасування, здійснення упорядкування, погодження, систематизації всієї кількості юридичних норм. У Конституції України чітко визначено перелік форм нормативно-правових актів для кожного суб'єкта правотворчої діяльності, їх ієрархічне підпорядкування, межі повноважень зазначених суб'єктів та порядок дії в часі, просторі. Характерними ознаками нормативно-правового акта є: ь НПА приймається або санкціонується державою чи народом; ь НПА завжди містить НП або відміняє діючі; ь НПА завжди чітко формулює права та обов'язки; ь НПА приймається за певною юридичною процедурою; ь НПА має форму письмового акта та відповідні реквізити (вид акта - закон, указ, постанова; найменування органа, який його видав; дату прийняття; державний реєстраційний номер); ь НПА публікуються в офіційних друкованих виданнях; ь має юридичну силу (це властивість НПА діяти та породжувати юридичні наслідки: а саме, виникнення, зміну чи припинення правовідносин); ь має визначену структур (розділ, параграфи, пункти) та зміст (назва, дата, місце і суб'єкт прийняття); ь є результатом особливої діяльності держави, яку іменують правотворчою. Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема: · він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов'язки суб'єктів суспільного життя; · дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб'єктів суспільного життя; · дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права; · дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання, змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму; · нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, крім того, вони дають можливість для узгодження і впорядкування чинних правових норм. Нормативно-правовим актам властиві наступні основі юридичні властивості: · вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням; · містять у собі правові норми; · мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми; · володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання. Нормативно-правовий акт може прийматися також у порядку делегованого законодавства або референдуму, але так чи інакше за участю держави і є виразом її волі. Нормативно-правові акти слід відрізняти від іншого різновиду правових актів - актів застосування права. Їх об'єднує загальна юридична природа, і те, що ті та інші містять державно-владні розпорядження, але у актів застосування ці розпорядження мають індивідуальний, конкретний (як за суб'єктом так і за змістом) характер. Основне завдання нормативно-правового акта, як будь-якої форми права - зберігати правову інформацію і оптимальним чином доводити її до адресатів. Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію норми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права. Варто звернути увагу, що поняття акт узагалі ж вживається в теорії права в двоякому змісті. Один - це акт як дія, другий - це акт як матеріальний (письмовий, електронний) носій інформації, як документ. Саме в останньому змісті і позначається нормативно-правовий акт як джерело права. Така форма права, як нормативно-правовий акт, породжує і безліч актуальних наукових проблем, одні з яких вирішені в теорії права, а інші знаходяться в стадії обговорення. Насамперед, це проблема структури нормативно-правового акта і її співвідношення зі структурою самого права. У цьому плані нормативно-правовий акт є найбільш зручною і довершеною формою для всіх суб'єктів права (громадян, держави і т. п.). За допомогою нормативно-правового акта держава може оперативно здійснювати правове регулювання, реагувати на правові потреби суспільства, координувати всю роботу управлінню суспільними процесами. Нормативно-правові акти неоднозначні. З огляду на формальну обов'язковість, залежно від суб'єкта прийняття - ця властивість відображається юридичною силою (це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їхнє співвідношення та залежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави). Коталечук С.П. вмділяє таку класифікацію нормативно-правових актів за наступними підставами: 1. За юридичною силою: v закони (що мають вищу юридичну силу); v підзаконні нормативні акти (що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання); Юридична сила нормативно-правового акта визначається Конституцією і ЗУ «Про нормативні акти». ЮС нормативно-правового акта - це його специфічна властивість мати точно визначене місце в ієрархії інших правових актів і залежати за формальною обов'язковістю від того, який орган видав акт, тобто хто є суб'єктом нормативності. [9,109] 2. За сферою дії: v загальні v спеціальні v локальні; 3. За характером волевиявлення: v акти встановлення v акти зміни v акти скасування норм права; 4. За галузями законодавства: v цивільні v кримінальні v адміністративні v адміністративно-процесуальні та інші. Основні нормативно-правові акти за галузями законодавства іменуються галузевими кодексами (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінально-процесуальний кодекс, Адміністративно-процесуальний кодекс та інші);
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
|