Сам лише факт укладення ліцензійного договору між телерадіомовником й організацією колективного управління майновими правами авторів не є гарантією, що користувач уникне небажаних позовів від суб'єктів виключних майнових прав на твори, на використання яких телерадіомовник отримав дозвіл від ОКУ. Таке припущення підтверджується й матеріалами іншого господарського спору про використання мовником музичних творів на підставі ліцензійної угоди з ОКУ. Цікавим для розуміння судової практики цієї категорії господарських спорів є факт, що добросовісним діям мовника-користувача, аналогічним за своїм цивільно-правовим змістом поведінці відповідачів за наведеними вище спорами, господарським судом дана зовсім протилежна оцінка.

Суть цього спору така. ТОВ "Чесна музика" звернулося з позовом до ПП "Нова хвиля" (радіостанція "Шарманка") з позовом про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на музичний твір із текстом.

Судами першої й апеляційної інстанції було встановлено:

1) позивачеві були передані права від інших суб'єктів авторського права на використання певних творів, у т.ч. спірного музичного твору, який відповідач використовував шляхом публічного сповіщення на радіо "Шарманка", а також право третім особам забороняти позадоговірне використання цих музичних творів;

2) факт використання відповідачем спірного музичного твору зафіксовано актом фіксації порушення авторських прав;

3) позивач повідомив Всеукраїнську громадську організацію "Автор" про вилучення з колективного управління спірний твір;

4) між відповідачем і Всеукраїнською громадською організацією "Автор" як організацією колективного управління укладено договір на виплату винагороди за використання творів при здійсненні господарських операцій, відповідно до якого відповідач щомісяця сплачує авторську винагороду (роялті) за використання музичних творів.

Однак на відміну від попередніх постанов Київського апеляційного господарського суду (у справах № 20/570 і № 20/571), які відмовили в задоволенні позовів власника виключних майнових прав на музичні твори на території України, цього разу суд зазначив, що сам по собі факт збору винагороди за сповіщений відповідачем спірний твір не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати компенсації, оскільки відповідно до умов договору відповідач не повинен сплачувати винагороду на користь третьої особи, а третя особа не мала права на збір винагороди за сповіщений музичний твір у тому випадку, коли відповідачем не був укладений відповідний авторський договір або договір про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, тобто коли відповідачем не було забезпечено використання твору без заподіяння шкоди авторським правам.

Отже, не зважаючи на наявність укладеного договору між користувачем та ОКУ про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і сплати винагороди за таке використання, користувач зобов'язаний самостійно укладати договори про надання дозволу про використання об'єкту авторського права з кожним із правовласників, об'єкти авторського права яких він має намір використовувати шляхом публічного сповіщення по радіо чи телебаченню. Такий підхід суперечить принципам діяльності ОКУ, викладених у ст. 49 ЗУ "Про авторське право і суміжні права". До функцій ОКУ належить укладення договорів про використання прав, переданих в управління на основі повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Умови цих договорів мають відповідати положенням статей 31-33 цього Закону. Тобто метою укладення договору між ОКУ і відповідачем було забезпечення використання музичних творів без заподіяння шкоди авторським правам, у тому числі спірного твору.

Факт неотримання ОКУ повноважень від правовласника на управління спірним твором не може ставитися у вину користувачеві, який не знав і (як свідчить постанова) не був поінформований ані правовласником, ані ОКУ, що отримав право використовувати спірний твір від особи, яка позбавлена повноважень управляти майновими правами на спірний твір. За логікою постанови господарського суду апеляційної інстанції, мовнику не залишалося нічого іншого, як укладати договори про використання об'єктів авторського права з кожним правовласником, що, по-перше, враховуючи специфіку господарської діяльності мовника, є вкрай складним завданням, по-друге, ставить під питання доцільність існування інституту колективного управління майновими правами авторів і суб'єктів суміжного права як такого.

Викладене, однак, не слід сприймати як заклик до укладення договорів із багатьма ОКУ майновими правами на кожен вид об'єктів авторського права (наприклад, музичних творів із текстом або без), які телерадіомовник використовує у господарській діяльності. Вступаючи в договірні відносини з декількома ОКУ (використання музичних творів шляхом їх публічного сповіщення), користувач може поставити себе в становище більш невигідне, ніж вірогідність бути відповідачем у одній із судових справ.

По-перше, виникає необхідність відраховувати кожній організації колективного управління певний відсоток від валових доходів, отриманих від діяльності, під час здійснення якої відбувається використання музичних творів, що є економічно невигідним. По-друге, у цих організацій колективного управління може виникнути конфлікт щодо обсягу репертуару кожної з них, який фактично використовується телемовником, а отже, може суттєво скоротити перелік музичних творів, які користувач може вільно використовувати, а сам телеканал чи радіостанцію зробити фактичним заручником конфлікту конкуруючих ОКУ. Враховуючи викладене, доцільно укладати один ліцензійний договір із певною ОКУ й вимагати від контрагента письмово повідомляти про зміст репертуару такої ОКУ, а також про кожен факт вилучення з цього репертуару музичних творів певних суб'єктів виключних майнових авторських прав, що забезпечить стабільну діяльність телерадіомовника й унеможливить виникнення передумов для отримання небажаних позовів.

Зразки рішень суду, що стосуються порушень авторських та суміжних прав додаються.

Висновки

Стрімкий розвиток техніки суттєво загострив конфлікт між інститутами авторського права та суміжних прав, які розвиваються, з однієї сторони, і об'єктивними потреб суспільства в доступі до культурних цінностей, до інформації - з другої. Простота та доступність сучасних технічних засобів, які надають їх власникам фактичну можливість безперешкодного використання результатів інтелектуальної діяльності в сфері музики, зокрема можливість їх "цифрового" копіювання в необмеженій кількості, привели до масштабного збільшення випадків порушення законодавства про авторське право та суміжні права.

Низький рівень дотримання законодавства в даній сфері багато в чому викликаний тим, що переважна більшість сучасних музикантів не обізнані про права, що їм належать і про можливі способи їх здійснення та захисту. Як наслідок, вони часто здійснюють грубі помилки при вирішенні питань про використання створених об'єктів. У зв'язку із незаконним використанням об'єктів авторського права та суміжних прав, небхідим є прийняття нового законодавства у сфері авторських та суміжних прав або удосконалити норми які є на сьогоднішній день згідно із нормами європейського законодавства і звичайно посилити охорону цих прав. На мою думку, найголовніше, треба внести певні законодавчі зміни, які відносяться до діяльності організацій колективного управління (ОКУ). Саме недосконалість норм авторського права - одна із причин порушень у діяльності ОКУ. Необхідно чітко вписати в законі критерії відносно того, хто може займатися роботою у сфері захисту авторських прав. Так, наприклад, правильним буде, якщо працюватиме одна організація з авторських прав, яка б займалася музичними творами, а одна з аудіовізуальних прав. Це допоможе користувачу більш чітко розуміти з ким слід укладати відповідний договір, адже на ринку працює безліч організацій колективного управління, і користувач плутається, хто з них якими правами управляє. Також слід змінити структуру контролю за процесом створення ОКУ, наглядом за їхньою діяльністю та за об'єктивних підстав, припинення цієї діяльності. Можна взагалі відокремити питання врегулювання діяльності ОКУ в окреме законодавство, вилучивши відповідні норми із ЗУ "Про авторське право та суміжні права". Я вважаю, що із прийняттям нового законодавства, у українських музикантів з'явився шанс отримати законне регулювання захисту авторського та суміжних прав щодо шоу-бізнесу, а на практиці -- повернення грошей правовласникам, в музичну індустрію. Також, це дозволить ефективно боротися з "піратством" в Україні та може стати моделлю для відстоювання авторських прав в інших сферах.

Саме незаконну підприємницьку діяльність , яка включає в себе використання об'єктів авторського права та суміжних прав без дозволу на це правовласників і без виплати винагороди можна назвати "інтелектуальним піратством". Адже у результаті такої неправомірної діяльності зачіпаються інтереси композиторів, поетів-піснярів та інших авторів, артистів-виконавців, виробників фонограм, відеозаписів, аудіовізуальних творів, організацій ефірного та кабельного мовлення, а також держави і в цілому всього суспільства. Крім того, слід досягти чіткого виконання законів у сфері авторського права та суміжних прав. А то виходить, що сьогодні закон є, але він не виконується багатьма користувачами об`єктів авторського права. Звичайно, це не є одним із легких завдань, і зробити це не дуже просто, але саме дотримання законів неминуче підвищить рівень української культури і престиж українських авторів. Усе вищенаведене є свідченням того, що культура дотримання прав інтелектуальної власності у мистецькій сфері в Україні тільки народжується. Саме прийняття нового законодавства та чітке його виконання сприятимуть активному розвитку культури в Україні взагалі.

Список використаних джерел

1 Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 22 квітня 2010 р.: (офіц.. текст). - К.: Паливода А.В., 2010. - 328 с.

2 Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 січня 2010 р.: - (офіц.. текст). - К.: Паливода А.В., 2010. - 248 с.

3 Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 15 травня 2008 р.: - К.: Вид. Паливода А.В., 2008. - 188 с.

4 Закон України "Про авторське право і суміжні права" // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1994. - №13. - ст. 64.

5 Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2000. - №24.;

6 Авторське право і суміжні права. Європйський досвід: У 2-х книгах / За ред.. А.С. Довгерта. - Книга 2: Виступи, статті європейських спеціалістів / Уклад. В.С. Дроб'язко. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. - 460 с.

7 Иванов Н.В. " Авторские и смежные права в музыке": учеб. - практич. пособие / И 20 под ред. А.П. Сергеева. - М.: Проспект, 2009. - 176 с.

8 Інтелектуальна власність у формуванні інноваційної економіки України: проблеми законодавчого забезпечення та державного регулювання / За за. Ред.. проф.. В.І. Полохала. Автор-упорядник Г.О. Андрощук. - К: Парламентське вид-во, 2010. - 384 с.

9 И. Силонов "Авторское право в шоу-бизнесе" // Интелектуальная собственность. Авторское право и смежные права. - 2001. - № 11. -14 с.

10 И. Силонов "Авторское право в шоу-бизнесе" // Интелектуальная собственность. Авторское право и смежные права. - 2002. - № 2. -22 с.

11 Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. Вищих навч. закладів / О.П. Орлюк, Г.О. Андрощук, О.Б. Бутнік-Сіверський та ін..; За ред. О.П. Орлюк, О.Д. Святоцького. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. - 696 с.

12 http://www.romanenko.biz/ua/library/article_royalty.html

13 http://www.uacrr.kiev.ua/129/

14 http://www.uacrr.kiev.ua/133/

15 http://www.musicliga.org/ua/users/faq.html

16 www.reyestr.court.gov.ua

17 http://jurportal.net/showthread.php?t=300

18 http://www.intelvlas.com.ua/news/copyright/224/

Додаток 1

Вищий господарський суд України

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7