|
Меню
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Адвокатура України
|
|
|
| кщо обвинувачений визнає себе винним i докази підтверджують це, то захисник, просить суд пом'якшити покарання, або одстоює наявність обставин, що виключають провадження в справі, наполягаючи на невинності обвинуваченого, якщо ж він у цьому переконаний він доводить суду, що його підзахисний себе самообмовлює. Коли ж обвинувачений не визнає себе винним, то в цьому разі захисник зв'язаний позицією клієнта. Він не може доводити судові, що його підзахисний є винним, оскільки в цій ситуації адвокат опиняється на невластивій захиснику обвинувальній позиції.Участь адвоката-захисника в стадії попереднього розслідування дисциплінує слідчого й особу, що провадить дізнання, примушуючи їx більш уважно ставитися до збирання доказів, більш критично підходити до їх оцінки i прийняття на їx основі рішень в кримінальній справі. Участь адвоката робить економічним й слідче провадження, оскільки розв'язання обґрунтованих клопотань захисника в цій стадії попереджує їx перенесення до суду, що нерідко затягує судовий розгляд, викликаючи необхідність повернення справи на додаткове розслідування. Дуже важливою у захисті прав та законних iнтepeciв обвинуваченого є участь захисника на заключному етапі попереднього слідства (статті 218-222 КПК). При ознайомленні з yciмa його матеріалами захисник має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим наодинці, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обговорювати питання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії і рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора. Активність, наполегливість i принциповість повинен виявляти адвокат протягом всього судового розгляду справи, де він користується разом з іншими учасниками процесу рівними правами по пред'явленню доказів, участі в їх дослідженні та заявленню клопотань Адвокат - представник потерпілого у кримінальній справі. Згідно з ч.1 ст.49 КПК потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду. Про визнання громадянина потерпілим особа, що проводить дізнання, слідчий i суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. Після цього він набуває статусу потерпілого iз значним обсягом процесуальних прав, використовуючи які він здатний відстоювати свої законні інтереси як самостійно, так i з допомогою представника, насамперед, адвоката (ч.3 ст.49, ст.52 КПК) За чинним законодавством адвокат бере участь у кримінальному пpoцeci тільки за угодою, тобто на запрошення потерпілого, а якщо останній є неповнолітнім, недієздатним або обмежено дієздатнім, то - його законного представника. При прийнятті доручення на ведення справи потерпілого адвокат має переконатися в тому, що рішення про визнання особи потерпілим вже прийняте. Для здійснення захисту законних інтересів потерпілого закон (ч.3 ст.49 КПК) надає його представнику такі процесуальні права: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а в справах, у яких воно не провадилося, - після віддання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; оскаржувати дії особи, що провадила дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, а також вироку суду чи судді, ухвалу суду чи постанову судді. Як і потерпілий, він є суб'єктом функції обвинувачення.4. Участь адвоката у цивільному процесіЗаконодавство України покладає на адвоката виконання в цивільному пpoцeci подвійних функцій. Відповідно до ст.6 Закону України “Про адвокатуру", адвокати в цивільному пpoцeci виконують одночасно функції правозаступництва й представництва. Участь адвоката в цивільному пpoцeci України полягає у здійсненні ним представництва i захисті суб'єктивних майнових i особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів інших oci6 (громадян i юридичних oci6) та в сприянні суду в всебічному, повному i об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав i обов'язків сторін. В процесуальному представництві адвоката поєднуються два види правовідносин - між адвокатом i особою, інтереси якої він представляє, між адвокатом i судом в цивільному пpoцeci. Правовідносини між адвокатом i довірителем (стороною, третьою особою та ін) мають матеріально-правовий i процесуально-правовий характер. Матеріально-правові ґрунтуються на договорі доручення. Процесуально-правові зв'язки виникають з приводу оформлення i визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі Процесуальне представництво є найбільш поширеним в судочинстві України. При здійсненні професійної діяльності адвокату надано право представляти i захищати права та інтереси громадян i юридичних oci6 за їx дорученням в ycix судових органах та на стадіях цивільного судочинства.Для ведення справи в суді адвокат повинен мати певні повноваження. Повноваження дають адвокату право на вчинення від імені особи, яку він представляє, ycix процесуальних дій, кpiм передачі справи до товариського чи третейського суду, повну або часткову відмову від позовних вимог, на погодження з позовом, зміну предмета позову, укладення мирової угоди, передачу повноважень іншій особі (передоручення), оскарження рішення суду, подачу виконавчого листа до стягнення, на одержання присудженого майна або грошей. Повноваження адвоката на вчинення кожної із зазначених дій мають бути спеціально обумовлені у виданому йому дорученні. Адвокат, що займається адвокатською діяльністю індивідуально, набуває повноважень після подачі судові доручения, виданого довірителем, а також свідоцтва атестаційної комiciї про право на зайняття адвокатською діяльністю.Процесуально-правове становище адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанціїНа підставі наданих повноважень адвокати допомагають заінтересованим особам звернутися до суду за захистом їx цивільних прав. Для цього використовуються цивільні процесуальні засоби - позовна заява. До подачі позову адвокат виконує значну i складну допроцесуальну роботу по вивченню матеріалів справи i написання заяви. Матеріали справи складаються з усних пояснень заінтересованих ociб i поданих ними документів - договорів, посвідчень, постанов, довідок, квитанцій, актів, ордерів, листів службового i особистого характеру, що містять відомості, які мають значення для справи. Згідно з ст.6 Закону адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних справах. Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі. Суддя, до якого надійшла заява з додатками, вирішує питання про її прийняття. Відмова у прийнятті оформлюється мотивованою ухвалою, яка може бути оскаржена адвокатом за наявності у нього відповідального повноваження. З прийняттям позовної заяви виникають цивільні процесуальні правовідносини, у яких бере участь адвокат, котрий набуває правосуб'єктність процесуального представника. Процесуальна діяльність адвоката в стадії судового розгляду цивільних справ.Процесуальним забезпеченням участі адвокатів у судовому засіданні є право на своєчасне одержання від суду викликів і повідомлень про день, місце і час розгляду судом спірної справи, а також про відкладення судом розгляду справи при відсутності відомостей, що їм вручено повістки.У підготовчій частині судового засідання процесуальні представники, крім іншого, з'ясовують можливість розглянути справу в даному судовому засіданні, при даному судді (суддях - при колегіальному розгляді: справи) i учасниках процесу. Представники мають можливість бути обізнаним із складом суду, а також прізвищами прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання i заявляти їм відвід за наявності для цього підстав. Представник позивача може подавати заяви про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, про відмову від позову; представник відповідача - про визнання позову повністю чи частково. Представники сторін можуть укласти мирову угоду.В Україні згідно із Законом "Про адвокатуру" (1992 р) адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно із Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.Особа, котра отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має право займатись індивідуально або об'єднатись з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до згаданого Закону та своїх статутів.Діяльність адвокатських об'єднань грунтується на засадах добровільності, самоврядуванні, колегіальності та гласності.Особливістю адвокатських об'єднань є те, що вони створюються адвокатами не з метою реалізації власних прав, свобод та інтересів чи одержання прибутку, а для виконання обов'язків, покладених на них державою.Відповідно до ст.4 Закону України "Про адвокатуру" реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України.Реєстрація адвокатських об'єднань здійснюється відповідно до Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302.Для реєстрації адвокатського об'єднання до Мін'юсту подаються:заява, підписана уповноваженим представником об'єднання;статут адвокатського об'єднання;установчий договір чи протокол зборів адвокатів про створення адвокатського об'єднання;дані про кількісний склад адвокатського об'єднання, наявність у його членів свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю;документ, який свідчить про місцезнаходження адвокатського об'єднання;документ про внесення плати за реєстрацію.Заява про реєстрацію адвокатського об'єднання розглядається у місячний термін від дня надходження всіх необхідних документів.За результатами розгляду заяви можуть бути прийняті такі рішення про: реєстрацію адвокатського об'єднання; відмову в реєстрації адвокатського об'єднання; залишення заяви без розгляду.У разі реєстрації адвокатського об'єднання йому видається свідоцтво про реєстрацію. Зареєстрованому адвокатському об'єднанню присвоюється відповідний номер, що вноситься до Реєстру адвокатських об'єднань.Якщо статутні або інші документи, подані до реєстрації адвокатського об'єднання, суперечать законодавству України, приймається рішення про відмову в реєстрації, яке в 10-денний термін надсилається заявникові. Рішення про відмову в реєстрації адвокатського об'єднання може бути оскаржене в порядку, передбаченому законодавством.Заява про реєстрацію адвокатського об'єднання залишається без розгляду, якщо вона подана без зазначених документів, про що Мін'юст повідомляє заявника протягом часу встановленого для розгляду заяв. У разі усунення причин, на підставі яких було внесено рішення про залишення заяви без розгляду, заява розглядається в порядку і термін, встановлені згаданим Положенням.Відповідно до п.2 вказаної постанови КМ України за реєстрацію адвокатських об'єднань справляється плата в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За видачу адвокатському об'єднанню дубліката свідоцтва про реєстрацію справляється плата в розмірі 50% цієї суми. Вся сума плати зараховується до державного бюджету України.Для реєстрації змін та доповнень до статутів адвокатських об'єднань до Мін'юсту подається відповідна заява, до якої додаються оригінали свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання та статуту, зміни та доповнення у двох примірниках, протокол загальних зборів засновників щодо прийняття рішення про внесення змін. У разі зміни юридичної адреси додатково подається документ, який свідчить про місцезнаходження адвокатського об'єднання.Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання.Станом на 25 вересня в Україні зареєстровано 512 адвокатських об'єднань. З них 29 зареєстровано протягом 9 місяців 2006 р. Торік свідоцтва про реєстрацію отримали 44 адвокатських об'єднання.33 адвокатське об'єднання виключено з Реєстру адвокатських об'єднань у зв'язку з їх ліквідацією.Закон визначає відносини адвокатури з державними структурами, гарантуючи при цьому її самостійність та незалежність. Зокрема, Міністерство юстиції забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність адвокатських об'єднань, сприяє проведенню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів.Статутами адвокатських об'єднань передбачається подання Мін'юсту щорічної статистичної звітності про роботу об'єднання. На жаль, не всі адвокатські об'єднання подають зазначену звітність або порушують строки її надання, тим самим порушують вимоги статуту та чинного законодавства.Статтею 4 згаданого Закону передбачено, що адвокатські об'єднання після реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію.Слід зазначити, що з 1 липня 2004 р. набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.Адвокатські об'єднання, як і інші об'єднання громадян, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.Виходячи з положень згаданого Закону, адвокатські об'єднання після їх реєстрації в Мін'юсті звертаються до державного реєстратора для включення їх до Єдиного державного реєстру, при цьому подається заповнена реєстраційна картка.На сьогодні Міністерство юстиції разом із Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва розроблюють Регламент передачі Мін'юстом державному реєстратору даних про юридичних осіб, яким планується зняти проблему подвійної реєстрації адвокатських об'єднань. ВисновкиФормування правової держави і громадянського суспільства в Україні неможливо без створення гарантій захисту прав та законних інтересів людини та громадянина, без забезпечення умов для ефективного функціонування такого специфічного демократичного інституту, як адвокатура.Конституція України закріплює право кожного на захист від обвинувачення і надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.Організація та принципи діяльності адвокатури визначаються Законом України "Про адвокатуру", прийнятим Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. Цей Закон відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гаранту забезпечення конституційних прав i свобод громадян.Конституція України закріплює право кожного на захист від обвинувачення і надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.Організація та принципи діяльності адвокатури визначаються Законом України "Про адвокатуру", прийнятим Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. Цей Закон відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гаранту забезпечення конституційних прав i свобод громадян. Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, ociб без громадянства, юридичних ociб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу. Згідно закону, адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, ociб без громадянства, юридичних ociб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу. Особа, що одержала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально або відкрити своє адвокатське бюро, або об'єднуватись з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до Закону “Про адвокатуру” i своїх статутів. Література1. Конституція України.2. Закон України “Про адвокатуру” від 18.12.1992 р.3. Закон України “Про правові засади цивільного захисту" від 24.06.2004р.4. Положення про Вищу кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатури від 5.05.1993р.5. Св'ятоцький О.Д. Адвокатура: історія і сучасність. - Київ “Ін Юрс”, 1997.6. Ковальський В.С. Адвокатура України. - “Юрінком інтер", 2000.7. Варфоломєєва Т.В. Історія адвокатури. - Київ. - 1992р.8. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи прокуратури. - Київ. - Юрінком Інтер. - 2004р. - с.350 - 359.
Страницы: 1, 2
|
|
|
|
|
|
НОВОСТИ
|
|
|
|
|
|
|
|