3. Про дату, час та місце розгляду справи повідомити письмово.

"___" ____________2009 р.

__________________

Підпис

3. Проблема матеріально-технічного забезпечення адміністративних судів та шляхи її подолання

Проблеми фінансування адміністративних судів

Закон про Державний бюджет України на 2009 рік від 19.12.2008 року передбачає 1,2 % на утримання судової влади від загального розміру видаткової частини бюджету та на 10000 тис. грн. скорочує видатки розвитку в порівнянні із попереднім бюджетом.

Проте матеріальне забезпечення судів навіть на рівні законодавчо визначених коштів унеможливлюється через невиконання приписів щорічного Закону про Державний бюджет. За підсумковими даними Голови Державної судової адміністрації недофінансування видатків на утримання судових органів станом на 1 січня 2009 року становить 87,4 млн. грн. Рівень видатків на безпосереднє здійснення правосуддя у бюджеті 2009 року становив 59,7 % від дійсної потреби, що відповідно вплинуло на організацію роботи судів.

Цьому сприяє правове регулювання питань щодо розпорядження бюджетними коштами. Відповідно до Бюджетного кодексу Кабінет Міністрів України має монопольне право законодавчої ініціативи щодо проектів річних законів про Державний бюджет України і на власний розсуд формулює пропозиції до Верховної Ради щодо фінансування судової влади. У кодексі відсутні положення, які б зобов'язували при підготовці проектів бюджетних законів брати до уваги пропозиції судової влади щодо її фінансування. Головний розпорядник коштів Державного бюджету України по фінансовому забезпеченню діяльності судів теж немає юридичної можливості розробляти бюджетний запит.

Крім того, законодавство немає приписів про відповідальність за несвоєчасне та неповне надання бюджетних коштів. Внаслідок цього реальне фінансування судів залежить від Державного казначейства України, оскільки порядок виділення і перерахування бюджетних коштів їх розпорядникам являє собою перерахування коштів від Державного казначейства його управлінням, а від управлінь - відділенням.

З кінця 2005 року зволікається прийняття Закону „Про тимчасовий порядок фінансування судової влади в Україні”. Саме він має встановити особливий порядок планування, розподілу, використання бюджетних асигнувань на фінансування судів, органів державної влади, установ, організацій, які функціонують при судах, а також вивести фінансування судової влади з казначейської системи обслуговування бюджетних коштів.

Забезпечення судів приміщеннями

Система адміністративних судів в Україні включає: ВАСУ, 7 апеляційних та 27 окружних адміністративних судів. На сьогодні приміщенням, яке дозволяє здійснювати правосуддя, забезпечений лише ВАСУ. Ще два суди (у м. Харкові та м. Вінниці) отримали приміщення, але ті потребують ремонту і не дають можливості суддям повноцінно функціонувати. Решта судів фактично ще не мають своїх приміщень: одні суди (ті, де вже призначені голови судів) не мають приміщень через відсутність належних пропозицій від місцевих держадміністрацій та достатнього фінансування, інші суди (там, де є домовленість ВАСУ чи ДСА про оренду приміщень з місцевими держадміністраціями), - не можуть формально ці приміщення отримати через відсутність голів судів. Така ситуація потребує прояву політичної волі і спільного вирішення проблеми, оскільки згідно з Указом Президента адміністративні суди повинні були запрацювати з 1 вересня 2009 року, а ситуація з їх забезпеченням приміщеннями не дає сподівань на те, що вони запрацюють до кінця 2009 року. Заробітна плата суддів адміністративних судів сьогодні оцінюється як адекватна виконуваним обов'язкам, тоді як заробітна плата інших працівників адміністративних судів є надзвичайно низькою і потребує перегляду та підвищення (зокрема, місячний оклад помічника судді у понад 10 разів менший за місячний оклад судді, хоча помічник судді і має надзвичайно великі навантаження). Порівняно високі розміри заробітної плати суддів адміністративних судів вважаються необхідними, щоб судді могли бути незалежними від органів влади і якомога менше користуватися додатковими пільгами (на які вони мають право), які потенційно створюють можливості для впливу на суддів. Разом з тим, органи місцевої влади і Кабінет Міністрів України не виконують повною мірою своїх обов'язків щодо забезпечення окремим житлом суддів адміністративних судів, призначених чи обраних на посади.

Матеріально-технічне забезпечення судів

Адміністративні суди мають бути забезпечені комп'ютерним і офісним обладнанням у кількості, достатній для оперативного розгляду судових справ. Сьогодні навіть ВАСУ не забезпечений комп'ютерами повністю, хоча порівняно з іншими судами (особливо місцевими) ситуація в ньому набагато краща. Комп'ютерами забезпечені судді, але ще не забезпечені достатньою мірою інші працівники суду. Технічні засоби, необхідні для фіксування судового процесу, є, але у недостатній кількості для повного фіксування усіх засідань. Програми діловодства, розроблені на тендерних умовах, мають невисоку якість, в результаті чого працівники суду змушені зберігати необхідну інформацію додатково у друкованому вигляді. Створена локальна комп'ютерна мережа суду має доступ до мережі Інтернет, але виділена для цього телефонна лінія обмежує телефонний зв'язок суддів та працівників суду з громадянами, які потребують їхніх послуг, оскільки для зв'язку є лише дві телефонні лінії. Потрібні також ліцензійні програми програмного забезпечення, принтери, сканери та ксерокси. Окремим питання є забезпечення суддів матеріалами, що стосуються чинного законодавства.

Пропозиції

Шляхами підвищення ефективності функціонування судової гілки влади мають стати:

1. Першочергове прийняття:

- Закону “Про тимчасовий порядок фінансування судової влади” (він встановить особливий порядок фінансування діяльності всіх судів України з метою забезпечення гарантій їх незалежності при здійсненні судочинства; виведе фінансування судової влади з казначейської системи обслуговування бюджетних коштів, що зробить суди і органи Державної судової адміністрації незалежними від органів виконавчої влади у питаннях їх матеріально-технічного забезпечення);

- Адміністративно-процедурного кодексу, (який врегулює порядок розгляду звернень громадян, процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів влади, їх посадових осіб та вирішення адміністративної справи суб'єктом розгляду скарги - відповідним органом влади.

2. Розробка нормативно-правових актів на виконання Концепції суддівства щодо створення та забезпечення діяльності:

- Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- Дисциплінарної комісії суддів України;

- Вищої ради юстиції.

При створенні нормативного забезпечення діяльності цих органів необхідно передбачити у державному бюджеті видатки на їх фінансування.

Від практики здійснення членами кваліфікаційних та дисциплінарних органів своїх повноважень на громадських засадах варто відмовитися як від не результативної та передбачити оплатну основу їх діяльності.

3. Доповнення Бюджетного кодексу України нормами про:

- відповідальність за невиконання приписів бюджетного законодавства, особливо у випадку неповного та несвоєчасного надання коштів;

- обов'язкове врахування пропозицій судової влади щодо її потреб при прийнятті відповідного річного закону про Державний бюджет України (необхідно надати право Державній судовій адміністрації як головному розпоряднику коштів та Раді суддів формувати та включати свої пропозиції до бюджету) ;

- заборону зменшувати розмір поточних видатків органів судової влади у річних бюджетних законах.

4. Внесення відповідних змін до процесуального законодавства:

- спрощення судових процедур, особливо господарського процесу (скорочення термінів розгляду справ, оскарження судових актів та перегляду у зв'язку з ново виявленими обставинами, чітке визначення таких обставин);

- узгодження Цивільного, Господарського і Адміністративного процесуальних кодексів щодо розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів;

- відновлення у господарському процесі претензійного порядку розгляду для всіх категорій справ, що виникають із господарських зобов'язань;

- посилення відповідальності боржника за невиконання судового рішення.

5. Вдосконалення норм про дисциплінарну відповідальність суддів:

- усунення протиріччя п.2 ст.97 Закону “Про судоустрій” і ч.1 ст.34 “Про статус суддів” щодо переліку суб'єктів ініціювання дисциплінарного провадження;

- визначення поняття проступків, що порочать звання судді (для цього доцільно на законодавчому рівні прийняти Кодекс професійної поведінки (етики) судді, в якому передбачити найбільш повний перелік таких проступків, наприклад скоєння аморального вчинку, неповага до сторін у процесі та інші.

- доповнення переліку обов'язків судді, визначеного у ст. 6 Закону “Про статус суддів” виконанням Кодексу професійної поведінки (етики) судді.

- розширення переліку дисциплінарних стягнень, встановленого ст. 32 Закону України «Про статус суддів», звільненням з посади голови суду (його заступника) та попередженням судді.

- регламентація таких стадій дисциплінарного провадження як виконання рішення у справі й перегляд рішення по скарзі.

6. Забезпечення однакового застосування законодавства судами:

- повернення Пленуму Верховного Суду України права приймати керівні роз'яснення, виконання яких було б обов'язковим не тільки для судів, а й для інших органів і службових осіб, які застосовували закон;

- надання Верховному Суду України право законодавчої ініціативи для забезпечення можливості самостійно порушувати питання перед Верховною Радою про внесення змін до чинних законодавчих актів чи прийняття нових. Таке повноваження Верховного суду надасть йому змогу ефективно реагувати на протиріччя та прогалини законодавства, які спричиняють неоднакове застосування законодавства судами загальної юрисдикції.

7. Впровадження та розвиток альтернативних способів вирішення спорів: третейського розгляду, медіації або примирення сторін в кримінальному процесі.

8. Створення системи правової допомоги:

- виконання етапів формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, запропонованих у відповідній Концепції, схваленій Президентом України 9 червня 2009 року;

- забезпечення адвокатам компенсації реальної вартості юридичних послуг, що надаються ними безоплатно.

9. Удосконалення системи виконання судових рішень:

- доповнення Закону „Про виконавче впровадження” переліком обов'язкових дій державного виконавця, визначенням строків виконання та відповідальності за невиконання своїх обов'язків;

- встановлення обов'язку органів внутрішніх справ супроводжувати державних виконавців при здійсненні ними виконавчих дій щодо майна боржника (взаємодію органів державної виконавчої служби та органів внутрішніх справ при примусовому виконанні рішень судів доцільно передбачити у відповідному Порядку);

- підвищення відповідальності боржників за невиконання законних вимог державних виконавців;

- зміцнення матеріально-технічного забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби;

- забезпечення належних умов для підвищення професійного рівню підготовки працівників державної виконавчої служби та соціального захисту.

Страницы: 1, 2, 3