працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці

здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку

обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно з

Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.95.

Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у

випадках:

а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у

зв‘язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або

виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

б) надання працівникам творчої відпустки;

в) виконання працівниками державних і громадянських обов’язків у

робочий час;

г) переведення працівників на іншу, легшу нижче оплачувану роботу за

станом здоров’я;

д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох

років, на іншу, легшу роботу;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

є) виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної прати

вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх

працевлаштування;

ж) службових відряджень;

з) направлення працівників на обстеження до медичних закладів;

і) звільнення працівників – донорів від роботи;

ї) залучення працівників до виконання військових обов’язків;

й) тимчасового переведення працівників у разі виробничої потреби на

іншу, нижче оплачувану роботу;

к) забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та

допомогою по вагітності і пологах;

л) вимушеного прогулу;

м) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати

провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Закон України «Про відпустки». Вводиться в дію Постановою Верховної

Ради № 505/96-ВР від 15.11.96 р. з 1 січня 1997 року, статті 7, 8 і частину

першу статті 10 – з 1 січня 1998 року. Цей Закон встановлює державні

гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання

їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також

для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та

інтересів, всебічного розвитку особи. Державні гарантії та відносини,

пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом,

Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими

актами України. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають

у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно

від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також

працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та

особи без громадянства. Які працюють в Україні, мають право на відпустки

нарівні з громадянами України.

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».

Нова ставка діє з 26 липня 1997 року.

Платниками збору є: суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від

форми власності, їх об’єднань, бюджетні, громадські та інші установи та

організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні

особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю

найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи

платників податку, зазначених у п.1 цієї статті, що не мають статусу

юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів,

територіальної громади; фізичні особи – суб’єкти підприємницької

діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати,

приватні нотаріуси; фізичні особи, які працюють на умовах трудового

договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги)

згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок,

тощо.

Об’єктами оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1

та 2 статті 1 цього Закону — фактичні витрати на оплату праці працівників,

які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та

інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді

премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають

обкладенню податком на доходи фізичних осіб. До цих витрат не належать

витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими

договорами - виплата доходів у вигляді дивідендів, тощо, а також інші

витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної

плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом

Міністрів України;

Постанова Кабінету Міністрів України №571 від 27.04.98р. м. Київ «Про

обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності». В ній

визначено розміри допомоги різним категоріям працівників в залежності від

різних факторів.

Закон України “Про колективні договори і угоди”. Цим Законом

передбачено складання угод трьох рівнів: на державному – Державні, на

галузевому – галузеві, на регіональному – регіональні угоди. На виробничому

рівні (підприємства, що мають права юридичної особи та використовують

найману працю) – укладаються колективні договори. У відповідності з цим

Законом сторонами переговорів з метою укладання угод з питань, пов’язаних

із трудовими відносинами, на всіх рівнях виступають, з одного боку –

власники (власники майна підприємств) або уповноважені ними органи, а з

іншого – профспілки або інші представницькі організації працюючих, що мають

відповідні повноваження.

2. Облік праці та заробітної плати

2.1. Облік особистого складу та використання робочого часу

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік

чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об’єктами

оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони

органічно пов’язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та

контролюються бухгалтерією.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу:

. по сфері застосування праці — промислово-виробничого персонал,

персонал непромислового господарства;

. по категоріях персоналу — робочий (основного та додаткового

виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший

обслуговуючий персонал, робітники охорони.

Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оперативний

облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає

контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його

структурних підрозділах. Для цього використовується єдина документація по

прийому, звільненню та переміщенню робітників та уніфіковані регістри

обліку особистого складу.

Регістром обліку особистого складу є особиста картка робочого та

службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи перевід на іншу роботу

реєструється у особистій картці на основі приказу. За даними картотеки

особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та

службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової

дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється

табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування

на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особиста картка, в

якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по

службі.

Бухгалтерія на кожного робітника відкриває особовий рахунок. Табельний

облік може вестись наступними способами:

. жетоном — з використанням табельних марок;

. картковим — при використанні контрольних годинників пропуску, шляхом

здачі та видачі пропусків; за допомогою контрольно-пропускних

засобів.

На багатьох підприємствах безпосередній контроль передається в ведення

виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери

встановлюються на підприємстві в цілому, при чому кожному виробничому

підрозділу відводиться своя серія номерів. Оперативний облік явок

робітників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по

підприємству або по кожному виробничому підрозділу в спеціальній книзі

обліку використання робочого часу (форма № Т-12 або форма № Т-13). По формі

№ Т-12 крім обліку використання робочого часу проводиться розрахунок

заробітної плати, а форма № Т-13 - тільки для обліку робочого часу. В

табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати праці.

Відображаються в ньому тільки відхилення від нормального використання

робочого часу (хвороба, прогул тощо). У верхній частині строки відповідний

робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого часу,

записують кількість годин відхилення, а в кожній частині строки - повне

зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику

підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого часу,

кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично

відпрацьований час. Все це робиться за допомогою комп’ютера. Пізніше

повністю оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується

для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.

2.2. Порядок нарахування заробітної плати працівникам

Порядок нарахування заробітної плати, належної працівникам

підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовуються на

підприємстві, і організації виконання самих робіт (в індивідуальному

порядку чи бригадою).

При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою

для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (ф. №

П-12 і № П-13). У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку

працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного

розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку

заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при

відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна

кількість робочих днів, середньоденний заробіток множиться на кількість

відпрацьованих днів.

Приклад: Посадовий оклад працівника — 200 гри. Робочих днів у звітному

місяці — 25, фактично відпрацьовано працівником — 21 день. Середньоденний

заробіток — 8 грн. (200 грн. : 25). Сума погодинного заробітку -168 грн. (8

грн. Ч 21).

При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт заробіток

робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції

(виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах,

на встановлену розцінку за одиницю роботи. При бригадній

формі організації праці заробітна плата і премії за виконану роботу

нараховуються всій бригаді, а потім розподіляються між членами бригади

пропорційно до відпрацьованих кожним робітником годин з урахуванням їх

кваліфікації (розряду).

Для цього роблять розрахунок у такій послідовності:

1) множиться відпрацьована кількість годин кожним робітником на їх

погодинні тарифні ставки і підсумком цих добутків знаходять

заробіток бригади за тарифними ставками;

2) визначають відношення відрядного заробітку бригади до заробітної

плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт приробітку);

3) множать заробіток за тарифною ставкою кожного члена бригади за

фактично відпрацьований час на коефіцієнт приробітку, визначаючи

відрядний заробіток окремих членів бригади.

Оплата праці за час понад норму здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП

України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті

праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100%

тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого

здійснюється за погодинною формою, — за всі відпрацьовані понад норми

години.

Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку)

відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який

встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5