ефективності виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства

виражається в досягнутих фінансових результатах. Загальним фінансовим

результатом є валовий прибуток.

Значення прибутку зумовлене тим, що з одного боку воно залежить в

основному від якості роботи підприємства, підвищує економічну

зацікавленість його працівників в найбільш ефективному використанні

ресурсів, оскільки прибуток основне джерело виробничого і соціального

розвитку підприемства, а з іншого боку вона служить найважливішим джерелом

формування державного бюджету.

Структура формування загального фінансового результату в умовах

ринкової економіки представлена на схемі № 1.2 [20].

Схема № 1.2. Формування загального фінансового результату

П(У) – прибуток (збиток) звітного періоду;

П(У)ФХД – прибуток (збиток) від фінансової господарської діяльності;

ПВД – інші позареалізаційні прибутки;

ПВР – інші позареалізаційні витрати;

ПП(У) – проценти до отримання (до сплати);

ПІД(У) – інші операційні прибутки (витрати);

Зміст прибутку (збитку) від реалізації виражається формулою:

П(У)Р=ВР-СР-КР-УР, де ВР – виручка від реалізації товарів, продукція,

роботи, послуги в нетто оцінки [20];

КР – комерційної витрати;

УР – управлінської витрати.

Проценти до отримання (до сплати) відображають суми належних

відповідно до договорів до отримання ( до сплати) процентам по облігаціям,

депозитам і т.п., що враховуються відповідно до правил бухгалтерського

обліку на рахунку 80 “Прибутків і збитків”, за винятком прибутків, що

підлягають отриманню по акціях по терміну відповідно до засновницьких

документів по фінансових вкладеннях в цінні папери інших організацій.

Інші операційні прибутки (витрати) є дані по операціях, пов’язані з

рухом майна підприємства (основних корштів, запасів, цінних паперів і

т.д.).

До них зокрема відносяться:

- реалізація основних коштів і іншого майна;

- списання основних коштів внаслідок морального зносу;

- здача майна в оренду;

- анулювання виробничих замовлень;

- припинення виробництва, що не дає продукції;

- результати переоцінки майна і зобов’язань, вартість яких виражена у

іноземній валюті;

- сума належних до сплати окремих видів податків і зборів за рахунок

фінансових результатів відповідно до встановленого законодавства.

До складу інших позареалізаційних прибутків входять:

- кредиторська і депонентська заборгованість по якій позовній

давності термін закінчився;

- присуджені або визнані боржником штрафи, пені і неустойки за

порушення господарських договорів;

- прибуток минулих років, виявлений в звітному році;

- зарахування на баланс майна, що виявилося в надлишку за

результатами інвентарізації і т.п.

До складу інших позареалізаційних витрат включається:

- суми знижених виробничих запасів, готової продукції і товарів,

відповідно до встановленого добре-таки;

- збитки від списання дебіторської заборгованості, по якій закінчився

термін позовної давності;

- штрафи за порушення господарських договорів.

Щоб управляти прибутком, необхідно провести об’єктивний системний

аналіз формування, розподілу і використання прибутку, який дозволить

виявити резерви його зростання.

Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей

підприємства, підвищує міру його ділової активності, збільшує розміри

прибутків засновників і власників, характеризує фінансове здоров’я

підприємства.

1.4. Значення фінансового аналізу в діяльності підприємств України.

Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа

ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об’єктивну і точну

картину фінансового становища підприємства, його прибутків і збитків, змін

в структурі ативів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Фінансовий аналіз, як метод пізнання економічних процесів і явищ,

займає важливе місце в системі управління підприємством.

Основними функціями фінансового аналізу є [13]:

- об’єктивна оцінка фінансового становища об’єкта аналізу;

- виявлення чинників і причин досягнутого стану;

- підготовка і обгрунтування управлінських рішень, що приймаються в

області фінансів;

- виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового становища

діяльності.

Результати фінансового аналізу сприяють зростанню інформованості

адміністрації підприємства інших користувачів економічної інформації

(суб’єктів аналізу) про стан цікавлячих об'єктів.

Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання

(методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити шість

основних методів:

1. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз – порівняння кожної позиції

звітності з попереднім періодом.

2. Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури

підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної

позиції звітності на результат загалом.

3. Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з поряд

попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції

динаміки показників, обчищеної від випадкових впливів і

індивідуальних здібностей окремих періодів. З допомогою тренда

формують можливі значення показників в майбутньому, а отже ведеться

перспективний прогнозний аналіз.

4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин

між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності,

визначення взаємозв’язків показників

5. Порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарський

аналіз зведених показників звітності по окремих показниках фірми,

підрозділів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з

показниками конкурентів і середніми господарськими даними.

6. Факторний аналіз – аналіз впливу окремих чинників на результативний

показник. Причому факторний аналіз може бути як прямим, коли

результативний показник дроблять на складові частини, таким чином,

коли його окремі елементи з’єднують в загальний результативний

показник.

Мета фінансового аналізу оцінити фінансове становище підприємства на

основі виявлених результатів, дати рекомендації по його поліпшенню.

Оскільке фінансове становище оцінюється перед усім по статтях

бухгалтерського балансу і додатком до нього, то такий аналіз можна назвати

зовнішнім.

Задачами зовнішнього аналізу є: оцінка майнового положення, аналіз

фінансової стійкості платоспроможності підприємства, аналіз ефективності

вкладеного капіталу.

Внутрішній фінансовий аналіз більш глибоко досліджує причини складання

фінансового становища, ефективність використання основних і обробки коштів,

взаємозв’язок показників об’єму, собівартості і пррибутку.

Управлінський аналіз може бути тільки внутрішнім. Він використовує

весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і

повністю підлеглийволі керівництва підприємства. Тільки такий аналіз має

можливість реально оцінити стан для рідприємства, дослідити структуру

собівартості не тільки всієї випущеної і реалізованої продукції, але і

собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат,

дозволяє з особливою ретельністю вивчити характер відповідальності

посадових осіб за дотримання розділів бізнес-плану. Результати

управлінського аналізу розголосу не підлягають, тобто відносяться до

відомостей, що є комерційною таємницею.

Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність.

Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що

відображають майнове і фінансове положення організацій на звітну дату, а

також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує як джерело

інформацї, крім фінансової звітності, також і інші дані системного

бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва,

нормативну і планову інформацію та ін.

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути

доповнений і іншими аспектами, що мають значення для оптимізації

управління, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу,

аналіз взаємозв’язку і витрат, обороту і прибутку.

У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість

поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського

виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного

економічного аналізу і оцінці ефективності господарської діяльності.

Питання фінансового і виробничого аналізу взаємопов’язані при обгрунтуванні

бізнес-планів, при контролі за їх реалізацією, в системі маркетингу, тобто

в системі управління виробництвом і реалізації продукції, робіт і послуг,

орієнтованої на ринок.

1.5. Особливості аналізу фінансових результатів в умовах інфляції.

Інфляція характеризується забезпеченням національної грошової одиниці

і загальним підвищенням цін всередині країни.

У теорії і практиці розрізнюють декілька рівнів інфляції, які можна

класифікувати таким чином (табл. № 1.2.) [26]

Таблиця 1.2

Класифікація рівнів інфляції.

|Зміна цін за рік у % |Індекс інфляції за рік |Назва рівня інфляції |

|до |(рази) | |

|1 |1,01 |Низька |

|10 |1,1 |Повзуча |

|100 |2 |Що галопує |

|1000 |11 |Гіперінфляція |

|10000 і більш |101 |Суперінфляція |

Незначні інфляційні процеси практично не впливають на фінансове

становище підприємства і його звітність. Вона вважається допустимою і

навіть корисною тому що сприяє зростанню активності власників коштів,

спонукаючи вкладати їх в прибуткові заходи, оскільки гроші, що знаходяться

без руху, швидко втрачають в ціні. Однак високі темпи інфляції негативно

впливають на всі фінансово-господарські сторони діяльності підприємства і є

основним дестабілізірующим чинником розвитку виробництва і стійкості

фінансового положення підприємства. Причому чим вище темпи інфляції, тим

значніше міра спотворення а активів, і пасивів балансу і загалом фінансових

результатів.

Більшість підприємств виявилися неготовими до аналізу впливу інфлчції

на своє фінансове положення до необхідності обліку цього впливу в своїй

повсякденній господарській практиці.

Суперечність впливу інфляції складається в тому, що одні статті активу

балансу (матеріальні, основні кошти, виробничі запаси) штучно занижуються в

порівнянні з їх реальною вартістю, а інші грошові кошти (крім валютних

рахунків) і кошти в розрахунках (дебітори) нереалістично підвищуються.

Інфляція знецінює всі прибутки і надходження підприємства. Найменша

відстрочка платежів веде то того, що підприємство отримує лише частину

належного прибутку.

Інфляція веде до невиправданого зростання потреби підприємства в

оборотних коштах, тому що витрати підприємства на сировину і матеріали,

заробітну плату, амортизацію і інші елементи, що враховуються в

собівартості продукції по цінах попереднього періоду, не відшкодовують суми

реальних витрат підприємства в поточному періоді. Інфляція спотворює

реальну вартість капіталу підприємства, його активів і зобов’язань.

В умовах інфляції фінансові звіти підприємства про результати

господарської діяльності, фінансовому становищі і використанні прибутку

можуть виявитися джерелом необ’єктивної інформації, оскільки елементи

балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю.

Прагнучи зберегти реальний рівень оплати праці, підприємства

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9