1998 р він вже дорівнював 1,66грн. на одну гривню оборотних активів, що

вкладені в виробництво приходилась одна гривня шістдесят шість копійнок

продукції, що була реалізована.

Але деякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До

таких показників відносяться:

- зростання кредиторської заборгованості — з 44,6 тис.грн. до 55,6

тис.грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини

кредиторської заборгованості (з 1996 по 1998 роки) на 11тис.грн. за цей

період зменшился період очикування погашення кредиторської заборгованості,

який в 1998 становив 362 дні в порівнянні з 626 днями в 1996 В кінці

періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало

змогу погасити 59% всіх своїх зобов”язань, а при застосуванні, як засіб

платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов”язання на 112%. В

1995 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також

сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не

тільки свої зобов”язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як

засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;

. В результаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що

керівництву підприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської

забгованості.

Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному

складається з забргованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще

не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків

платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період

очикування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її

абсолютної величини.

Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу виявити

нераціональне використання чистого прибутку на підприємстві. На мій погляд

збільшення величини Статутного фонду підприємства в 1997 році за рахунок

чистого прибутку є неправомірним. Чистий прибуток підприємства можна

використати більш вдало, направивши його на розширення виробництва,

збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних

коштів.

Шляхи вдосконалення загальних положень та методик аналізу:

Вивчення та аналіз доробок різних авторів по темі дипломної роботи

показав, що на Україні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу

фінансового стану. Незгода в тлумаченні окремих показників та в визначенні

граничних величин у різних авторів не дає можливості однозначно застосувати

методику дослідження даної теми. На мій погляд визріла необхідність до

складання такої методики аналізу. Наявність розробленої методики дала б

можливість співставляти результати аналізу проведеного на різних

підприємствах різними виконавцями.

Методи розрахунку показників балансової ліквідності,

платоспроможності, та фінансової стабільності в методиках слід викласти

більш детально та спрощено. Це дасть змогу в подальшому розробити

спеціалізовану програму для використання комп(ютерної техніки в аналізі

фінансового стану.

Розробка програмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву

підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його

результати для розробки обгрунтованих управлінських рішеннь.

РОЗДІЛ 3.

МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІ.

3.1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності

бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор при цьому керується

Положенням про організацію бухгалтерського

обліку і звітності в Україні, а також Інструкцією про порядок заповнення

форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.

Підприємство складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську

звітність, у якій відображаються всі активи і пасиви, які має власник.

При формуванні облікової політики підприємці можуть вибирати для

застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти):

за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО);

за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничі запаси, товари у обліку

оцінюються за витратами на їх виробництво або придбання.

Оцінка запасів за методом ФІФО грунтується на припущенні, що

матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в

послідовності закупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у

виробництво (в торгівлю — в продаж), повинні оцінюватися за собівартістю

перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на

облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних

ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду,

провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до

собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість

зроблених раніше за часом закупівель.

Метод ЛІФО грунтується на протилежному припущенні методу ФІФО, тобто

ресурси, які надійшли першими у виробництво (продаж), оцінюються за

собівартістю останніх за послідовністю часу закупівель їх. При застосуванні

цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на

складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю

зроблених

раніше за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції

(робіт, послуг) включається вартість пізніших за часом закупівель.

Аудитор, перевіряючи достовірність відображення у звітності залишків

товарно-матеріальних цінностей на кінець. звітного періоду, встановлює,

наскільки на підприємстві дотримуються обраної облікової політики.

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність

оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності. Капітальні

та фінансові вкладення він перевіряю щодо обгрунтованості витрат, показаних

у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-

монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні

роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій,

внески до статутних фондів інших підприємств) підприємства оцінюють у

балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування

аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові

кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових

цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері

матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать

також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель

(меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані

будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність

відображення їх у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансово-майновий стан

підприємства (ф. № 3) за даними рахунку "Основні засоби".

Нематеріальні активи перевіряються аудитором за даними однойменного

рахунку бухгалтерського обліку.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні

напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в

обліку за фактичною вартістю. Давальницьку сировину відображають за

балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які

продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили

початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець

звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від

первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці у цінах на

результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор

перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Матеріали", "Малоцінні

і швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і

підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і

звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними

актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків

бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками",

"Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях",

"Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

Курсові різниці за операціями у іноземних валютах визначаються як

різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату відображення їх у

бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку

(надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку України і

відображаються у прибутках і збитках окремо.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів

визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без

акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та

реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою

торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор

перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і

звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними

аналітичних і синтетичних регістрів на рахунку "Прибутки і збитки",

Головної книги, рішень зборів засновників та ін.

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами

інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року,

тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на

рахунках бухгалтерського обліку. За результатами такої перевірки аудитор

може зробити висновок про достовірність даних бухгалтерського обліку і

звітності на підприємстві. Достовірність звітності, що публікується,

підтверджується аудиторською організацією, аудитором.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві покладена на

головного бухгалтера відповідно до нормативних документів про

бухгалтерський облік. Аудитором встановлюється, чи є в бухгалтерії розподіл

обов'язків між окремими працівниками і структурними підрозділами

бухгалтерії, наявність плану удосконалення обліку відповідно до розвитку

технічного прогресу на підприємстві. Одночасно перевіряють, як підвищується

професійна і ділова кваліфікація працівників обліку. Аудитор також визначає

відповідність. фактичної наявності працівників обліку штатній чисельності,

укомплектованість і плинність працівників обліку, додержання трудової

дисципліни. Одночасно з перевіркою рівня методичної роботи аудитор

з'ясовує, чи проводяться семінарські заняття з працівниками щодо

удосконалення обліку, чи забезпечені працівники обліку необхідними

інструктивними і законодавчими актами і спеціальною літературою з питань

обліку, контролю, економічного аналізу, застосування обчислювальної

техніки.

Аудитор також з'ясовує, чи ознайомлені працівники бухгалтерського

обліку з усіма ділянками роботи з обліку діяльності підприємства і чи

можуть вони взаємозамінятися, а також перевіряє організацію

раціоналізаторської роботи серед працівників обліку. Окремо вивчає питання,

як молоді кадри висувають на відповідальні ділянки облікової роботи.

Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її подання вищій

організації і відповідним державним органам провадиться аудитором на

підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і баланси. При цьому

аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і

річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження

податкових служб, пропозиції і рішення вищої організації, фінансових

органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема з'ясовує, чи

внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий

рік. Встановлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення

інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15