обов.соціал. страх-ня на випадок безр-тя в Держ.фонд сприяння захисту нас-

ня діючому зак-тву; відпов-ть утримань в Держ. інноваційний фонд діюч. зак-

тву; відпов-ть відрахувань за ін. податками і зборами з-ну У. “Про систему

оподатк-ня”(із змінами і доповненнями). 4.Складання аудиторського висновку,

процес передачі підсумкової документації замовнику аудиту.

72. Зміст і форми робочих доктів.

Робочі документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані

процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в

ході аудиту. Аудиторські документи аудитора повинні включати в себе всю

інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки,

яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках.

Робочий документ має функції: 1) забезпечити обґрунтування аудиторського

висновку та відповідати загальноприйнятим нормам у професійній практиці;

2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти

методичному підходу до аудиту; 4) надавати допомогу аудитору в

його роботі.

Робочі документи аудитора мають бути професійно складені. Їхнє оформлення

повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми

використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою,

аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що стосується юр. та

організаційної структури підприємства; 2) необхідні витяги або копії юр.

документів, угоди, протоколи; 3) вивчення та оцінка система обліку і

внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз

операцій та залишків за рахунками.

Проте робочі документи аудитора не можуть розглядатись як частина

фінансової документації клієнта і після завершення аудиту робочі документи

залишаються в аудитора і є його власністю. Проте його право власності

обмежується етичними нормативами та умовами конфіденційності.

Робочі документи не можна вивчати або вилучати в аудитора за винятком тих

випадків, коли це передбачається рішенням судово-слідчих органів. Термін

зберігання їх визначається як практикою аудиторської діяльності, так і

юридичними умовами.

Класифікація робочих документів аудитора:

1) по часу ведення та використання: довгострокові, нетривалого

використання;

2) за способом та джерелами отримання: від третіх осіб, від підприємства-

клієнта, складені аудитором;

3) по характеру інформації: правового характеру, про керівництво і персонал

підприємства, про структуру і організацію підприємства, про економічну

основу діяльності підприємства, про систему внутрішнього контролю, про

систему БО, аудиторські організаційно-функціональні документи, документи

оцінки аудиторського ризику, аудиторські документи по перевірці окремих

статей та показників річного звіту, кореспонденція аудитора, підсумковий

висновок, пропозиції та рекомендації;

4) за призначенням: оглядові, інформативні, перевірочні, підтверджуючі,

розрахункові, порівняльні, аналітичні;

5) за ступенем стандартизації: стандартизовані, вільної форми;

6) за формою представлення: графічні, табличні, текстові, комбіновані;

7) за технікою складання: ручні, на машинних носіях.

73. Інф, що над-ся а-рові кер-ком п-ва

Під час аудиторської перевірки аудитор може отримувати безліч

інформації від к-ва підприємства, яка надається як за власним бажанням

кер-ва, так і на вимогу аудитора.

Причому, якщо така інформація стосується суттєвих позицій

фінансової звітності п-ва, від аудитора вимагається:

отримати перевірені докази з внутрішніх джерел інф-ї п-ва або

із зовнішніх; оцінити зрозумілість та відповідність даних, наданих

керівництвом клієнта та зіставити їх з іншими ауд доказами, в тому числі з

іншою інф-ю, отриманою від керівництва п-ва; вирішити для себе, чи

особи, які надають інф-ю стосовно фінансової звітності п-ва, в

достатній мірі можуть пояснити її зміст.

Інф-я, яка надається кер-вом п-ва, не може заміняти інші докази,

котрі аудитор може отримати. Н-д, нова інф-я про витрати на придбання того

чи іншого активу не може заміняти інші ауд докази з цього питання.

Якщо аудитору не вдалося отримати необхідну кількість доказів щодо

показників, як визнані суттєвими, а такі докази на думку аудитора існують

в принципі, можливість скласти думку з цього питання вважається

обмеженою, навіть при умові, що з цього питання інф-я від кер-ва

отримана.

А-р може опинитися в ситуації, коли інф-я, надана кер-вом клієнта, буде

єдиним доступним джерелом ауд доказів. Наприклад, важається сумнівною

можливість отримання будь-яких доказів щодо операцій п-ва, крім інф-ї

від кер-ва на підтвердження його намірів.

Якщо інф-я, отримана від керівництва клієнта, суперечить іншим

аудиторським доказам, аудитору необх з'ясувати причину цих

суперечностей і, в разі необхідності, переглянути надійність всіх ін

наданих кер-вом даних.

77. Мета і задачі вн аудиту

Внутрішній аудит" означає діяльність внутрішньої

аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів)

підприємства, яку, незалежно від назви, можна розглядати як

окремий вид аудиторських послуг, що надаються незалежним аудитором

п-ву. Основні функції служби вн аудиту, як

правило, складаються з процедур дослідж окремих операцій п-ва,

оцінки цих оп-й і контролю відповідності відображення їх в бухобліку,

а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю

підприємства.

Служба вн аудиту, як правило, відповідає перед к-вом п-ва за постійне

спостереження та контроль за функціонуванням цих систем.

Фахівці служби внутрішнього аудиту надають рекомендації з

удосконалення цих систем; експертизи фінансової і оперативної

інформації, огляду коштів, які використовуються для ідентифікації,

виміру, класифікації і інформування; підготовки оглядів еф-ті д-

ті п-ва, включаючи нефінансові засоби керівництва; контролю за дотриманням

українського законодавства і

виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої

політики щодо здійснення діяльності.

78. Методи вибіркової перев-ки

Вибіркова перевірка означає використання аудиторських процедур стосовно

менш ніж 100% бухгалтерських проводок або показників фінансової звітності,

котрі дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі

характеристики відібраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю

сукупність даних. Вибіркова перевірка повинна бути репрезентативною,

іншими словами, відображати всі основні властивості генеральної

сукупності (набору елементів, котрі складають окрему статтю в балансі

або окремий клас операцій).

Методи: 1)метод випадкового відбору, котрий забезпечує рівні шанси для

потрапляння у вибірку кожного елементу генеральної сукупності;

2)систематичний вибір, 3)Безсистемний вибір. При використанні цього методу

аудитор повинен передбачити захист від упередженого вибору

81. Нормат-на база рег-ня а-ту в Україні.

Основним документом для аудиторів є Закон України “Про АД” із змінами і

доповненнями до нього. Крім цього в 1996р. в Закон внесені зміни та

доповнення і зокрема в закон України “Про підприємства” стаття 29

доповнена: Річний баланс і звітність підприємства підлягає обов’язковому

аудиту за винятком державних підприємств; Закон України “Про споживчу

кооперацію”, “Про заставу”, “Про ЦП і фондову біржу” і ін. законодавчі

акти, де достовірність і повнота річного балансу повинна бути підтверджена

аудитом.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від

19 березня 1997 р. затверджено вимоги щодо аудиторської перевірки відкритих

акціонерних товариств і підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних

банків, інституційних інвесторів).

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18

червня 1991 р. № 1201-ХП (зі змінами і доповненнями) аудит бухгалтерської

звітності та фінансового становища емітента при реєстрації випуску цінних

паперів є обов'язковим. При поданні регулярної інформації про емітента (не

рідше ніж один раз на рік) обов'язковим є підтвердження аудиторською фірмою

річного балансу і складання довідки про фінансове становище (ст. 24).

Таким чином в Україні створені законодавчі акти, на підставі яких

здійснюється АД в Україні. АД включає в себе організаційне і методичне

забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання

інших аудиторських послуг.

. 83. Обов'язки аудиторів і аудиторських фірм

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані: 1) належним чином надавати

аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і

звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність

чинному законодавству та встановленим нормативам; 2) повідомляти

власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час

проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і

звітності; 3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні

аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати

відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не

використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб; 4)

відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до

чинних законодавчих актів України; 5) обмежувати свою діяльність наданням

аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє

відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок

або експертиз.

86. Орг-я роботи внутрішнього аудиту(ВА) і на п-ві

Система ВА включає регламентовану внутрішніми документами п-ва

сукупність процедур внутрішнього контролю ланок управління і різних

аспектів діяльності п-ва, які здійснюються спеціалізованим відділом або

окремою посадовою особою з метою надання допомоги органам управління в

ефективному внутрішньому контролі.

Система ВК відіграє важливу роль у попередженні та виявленні помилок і

випадків шахрайства. Система ВК включає: 1)контроль виконання планових

завдань з виробничої і фінансово-господарської діял-ті, використання

матеріальних і фінансових ресурсів, недопущення безгосподарності і

марнотратства; 2)забезпечення збереження власності; 3)додержання вимог

діючого законодавства з виробничої, фінансово-господарської діял-ті, з

ведення б/о.

87. Основні завдання і дж інф а-ту ОЗ

Основними завданнями і метою аудиту ОЗ є: 1)

перевірка правильності документального оформлення і своєчасності

відображення в обліку операцій з ОЗ: їх надходження, внутрішнього

переміщення і вибуття. 2) перевірка своєчасності відображення

зносу (нарахування амортизації ОЗ). 3) контроль за витратами на кап.

ремонт. 4) перевірка правильності відображення в обліку фінансових

результатів від ліквідації ОЗ. 5) контроль за збереженням

ОЗ. 6) перевірка правильності проведення індексації ОЗ.

Джерелами інформації для аудиту ОЗ є: баланс – ф.1, звіт про фінансові

результати та їх використання – ф.2, звіт про фінансово-майновий стан

підприємства – ф.3, синтетичні регістри обліку ОЗ (головна книга, ЖО-13),

первинні документи по обліку ОЗ (інвентарні картки ОЗ, акти прийому-

передачі ОЗ, акти вводу в експлуатацію, акти ліквідації, відомості

індексації балансової вартості ОЗ).

Нормативна база, яка регулює рух ОЗ, розрахунок зносу та індексації ОЗ: 1)

Положення про організацію бух. обліку і звітності в Україні, затверджене

постановою КМУ №250 від 3.04.93р. 2) Стандарти по БО і плану рахунків. 3)

Порядок проведення індексації балансової вартості ОЗ підприємств, установ і

організацій, затверджений Мінстатом, Мінекон., МФУ. 4) Закон “Про

оподаткування прибутку підприємств”.

88. Завд і дж інф аудиту інвестиційної д-сті(ІД)

- досліджувати конфліктні ситуації при виконанні операцій по ІД (напр.,

випадки порушення законодавства при фінансуванні об’єктів інвестицій,

зловживання при використанні векселів і облігацій в інвестиціях та ін)

- сприяти раціональному використанню майнових та інших цінностей при

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7