Реферат: Изменчивость живых организмов

Мінливість — це здатність живих організмів набувати нових ознак у процессі

індивідуального розвитку. Існує два вида мутації: модифікаційна і мутаційна.

Модифікаційна мінливіст не зачіпає генотип організму і отже не є спадковою. В

свою чергу мутаційна мінливість виявляється у зміні генотипу і тому такий вид

мінливості є спадковий. Вперше поняття мутацій увів у науку голландський

вчений де Фіз. У рослини енотери він спостерігав різкі, стрибкоподібні

івдхилення від типової форми, причому ці відхилення виявился спадковими.

Дальші дослідження на різних об’єктах: рослинах, тваринах та мікроорганізмах

показали, що явище мутаційної мінливості властиве всім живим організмам. В

сучасній науці мутаціями називають зміни, що відбуваються в хромосомах під

впливом зовнішнього середовища.

Мутації зачіпають різні сторони будови і функцій організму. Наприклад, у

дрозофіли відомі мутаційні зміни форми крил (аж до повного їх зникнення),

забарвлення тіла, розвитку щетинок на тілі, форми очей, їх забарвлення

(червоні, жовті, білі, вишневі та ін.), а також багатьох фізїологічних ознак

(тривалість життя, плодючість, стійкість проти різних шкідливих впливів

тощо).

Поряд з різкими спадковими відхиленнями значно частіше трапляються невеликі

мутації, які мало чим відрізняються від вихідних форм. Проте встановленні де

Фрізом ознаки мутацій — їх стрибкоподібний характер і спадковість — лишаються

в силі. Мутації здійснюються в різних напрямках і самі по собі не є

пристосувальними, корисними для організму змінами.

Є й несприятливі для організму мутації, які навіть можуть призвести до його

загибелі. Здебільшого такі мутації рецесивні. У поєднанні з алельним

домінантним геном вони фенотипово не виявляються. Але іноді відбуваються і

домінантні мутації, які знижують життєздатність або навіть спричиняють

загибель організму. Розрізняють кілька типів мутацій за характером змін

генотипу.

Найбільш поширені мутації, не зв’язаніз видимими в мікроскоп змінами будови

хромосом. Такі мутації являють собоюякісні зміни окремих генів і називаються

генними мутаціями. При таких мутаціях відбувається зміна послідовності

нуклеотидів у хромосомній ДНК, випадання одних і включення інших нуклеотидів

змінюють склад молекули РНК, що утворюється на ДНК, а це, в свою чергу,

зумовлює нову послідовність амінокислот при синтезі білкової молекули.

Внаслідок цього в клітині починає синтезуватися новий білок, що приводить до

появи в організмі нових властивостей.

Відомі мутації, пов’язані з видимими перетвореннями хромосом — хромосомні

мутації. До таких змін належать, наприклад, переміщення частини однієї

хромосоми на іншу, їй не гомологічну, повертання ділянки хромосоми на 180° та

ряд структурних змін окремих хромосом.

До особливої групи мутацій належать зміни кількості хромосом. Ці мутації

зводяться до появи зайвих або втрати деяких хромосом. Такі зміни в

хромосомному складі відбуваються внаслідок порушення з якихось причин

нормального ходу ейозу, коли замість розподілу хромосом між двома дочірними

клітинами обидві гомологічні хромосоми опиняються в одній клітині. Звичайно

такі порушення знижують життєздатність організму (наприклад сіндром Дауна).

Мутації завжди пов’язані із змінами в будові або кількості хромосом. Якщо ці

зміни відбуваються в статевих клітинах, то вони виявляються в тому поколінні,

яке розвивається із статевих клітин. Але зміни можуть також бути і в

соматичних клітинах. Їх називають соматичними мутаціями. Такі мутації ведуть

до зміни ознаки тільки частини організму, який розвивається із змінених

клітин.

У тварин соматичні мутації не передаються наступним поколінням, оскільки із

соматичних клітин новий організм не виникає. Інакше буває в рослин. За

допомогою відсадків і щеплення іноді вдається зберегти виниклу зміну, і вона

виявляється стійкою, спадковою.

Розрізняють спонтанні і індуковані (штучно викликані) мутації. Зараз відомо,

щомутації можуть виникати під впливом як внутрішніх факторів організму, так і

умов зовнішнього середовища. Дією рентгенівського променів, ряду хімічних

сполук (наприклад іприту, формальдегіду), зміною температури можна штучно

викликати мутації. Ряд таких мутацій було штучно викликано у мухи дрозофіли,

у мишей та інших тварин, а також у рослин. Правда, штучне викликання мутацій

поки що не є ще “планомірним”. Дія мутагенних факторів збільшує частоту

мутацій, але людина в більшості випадків не може викликати певну мутацію,

тобто саме таку, яку потрібно.

Мутації — велика річ! Багато користі, але й лиха приносять вони живим

організмам. Ось чому так болюче, на сьогоднішній день, постає питання

забрудненого навколишнього середовища. Останнім часом мутагени (фактори що

викликають мутації) виявлені в усіх середовищах: у водному, у повітряному, у

грунті. А особливо небезпечним і сильним мутагеном є радіоактивне проміння. І

ця проблема дуже актуальна у нас на Україні у з’вязку з Чорнобилем. Вивчення

впливу радіації і засобів лікування “променевих” хвороб є однією з головних

завдань сучасної науки